Обговорюються діагностична та прогностична цінність біологічних маркерів, які віддзеркалюють ступінь дисфункції гематоенцефалічного бар’єра, а також перспективи використання біологічних маркерів як індикаторів ризику виникнення цереброваскулярних подій у пацієнтів з мозковим інсультом у рутинній клінічній практиці.

Ключові слова: біологічні маркери, дисфункція гематоенцефалічного бар’єра, цереброваскулярний ризик, мозковий інсульт, прогноз, клінічні наслідки.

Наведено найновіші дані щодо когнітивних порушень при розсіяному склерозі, зокрема щодо кореляції когнітивних порушень з депресією, втомою, якістю життя. Особливу увагу приділено діагностиці та прогнозу когнітивних порушень за допомогою методів нейровізуалізації. Представлено дані щодо корекції когнітивної дисфункції при розсіяному склерозі.

Ключові слова: розсіяний склероз, когнітивні порушення, нейровізуалізація, імунологічні показники, депресія, втома, якість життя, лікування.

Мета — вдосконалити тактику лікування хворих, які перенесли ішемічний півкульний інсульт, за допомогою вивчення стану кісткової тканини.
Матеріали і методи. Обстежено 66 хворих віком від 42 до 73 років, які перенесли ішемічний півкульний інсульт. 45 пацієнтів, у яких виявили остеодефіцитні зміни, розподілили на три групи по 15 осіб: 1-ша група отримувала стандартну терапію, 2-га — комплексну модифіковану терапію, яка включала стандартну терапію, комплексний вітамінно-мінеральний препарат нового покоління Вітрум Остеомаг, 3-тя — стандартну терапію, Вітрум Остеомаг і магнітотерапію. Усім хворим проводили загальноклінічне, детальне неврологічне дослідження та визначення мінеральної щільності кісткової тканини за допомогою кісткового денситометра.
Результати. Установлено залежність зміни мінеральної щільності кісткової тканини від тривалості післяінсультного періоду, віку, ступеня інвалідизації, тяжкості інсульту та наявності супутньої патології. У 50 (75,8 %) пацієнтів виявлено остеодефіцитні зміни, з них остеопороз — у 15 (22,7 %), остеопенію різного ступеня — у 35 (53,1 %). Оптимізоване комбіноване лікування хворих після перенесеного інсульту із застосуванням кальційвмісного препарату Вітрум Остеомаг та магнітотерапії за наявності остеопенічного синдрому сприяло поліпшенню стану кісткової тканини у 73 % пацієнтів.
Висновки. Хворим, які перенесли ішемічний півкульний інсульт, показане денситометричне дослідження кісткової тканини для раннього виявлення остеопенічного синдрому, а у разі його наявності доцільне поєднання стандартної терапії із застосуванням кальційвмісного препарату Вітрум Остеомаг та магнітотерапією.

Ключові слова: остеопороз, ішемічний інсульт, денситометрія, іммобілізація, магнітотерапія, кальцій.

Мета — оцінити вплив Гліатиліну на деякі ланки патогенезу набряку-набухання (НН) мозку в пацієнтів з гострою церебральною недостатністю (ГЦН) різного генезу за допомогою КТ і методу інтегрального кількісного аналізу ЕЕГ-патернів.
Матеріали і методи. Обстежено 198 пацієнтів з ГЦН різного генезу в нейрохірургічному центрі ДОКТМО: 171 хворого з тяжкою черепно-мозковою травмою і 27 пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним типом. При надходженні всі перебували в коматозному стані, глибина якого оцінювалася за шкалою ком Глазго й коливалася в межах 3—8 балів.
Результати. Застосування в комплексі інтенсивної терапії Гліатиліну давало найбільший позитивний ефект при діагностиці гіперемії мозку й вогнища НН білої речовини. У першому випадку не відзначено трансформації гіперемії мозку в НН білої речовини, у другому відзначено зменшення гідратації білої речовини зі зменшенням об’єму зони набряку. У випадках діагностики НН сірої речовини і НН білої і сірої речовини мозку в разі застосування Гліатиліну відзначено чітку тенденцію до зменшення гідратації речовини мозку. Застосування Гліатиліну в комплексі інтенсивної терапії в постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою з наявністю внутрішньомозкової гематоми, вогнищ забиття головного мозку й гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним типом у гострий період не зумовлювало зменшення об’єму гематоми або вогнища забиття мозку в неоперованих пацієнтів. Проте в усіх випадках відзначено тенденцію до зменшення гідратації білої і сірої речовини мозку, зниження об’єму зони набряку, найбільш виражені в зоні перифокального НН білої і сірої речовини, навколо невеликих за об’ємом внутрішньомозкової гематоми й забиття головного мозку. Під час проведення ЕЕГ виявлено, що застосування Гліатиліну позитивно впливало на нормалізацію співвідношення процесів збуджувальної та гальмівної нейротрансмісії.
Висновки. Уведення в комплекс інтенсивної терапії Гліатиліну знижує ступінь вираженості гідратації білої і сірої речовини мозку, зменшуючи явища НН головного мозку. Застосування препаратів з доведеним холінергічним ефектом обов’язкове для нормалізації співвідношення збуджувальної та гальмівної нейротрансмісії в пацієнтів з ГЦН різного генезу.

Ключові слова: черепно-мозкова травма, мозковий інсульт, комп’ютерна томографія, набряк-набухання мозку, інтегральний кількісний аналіз ЕЕГ, холінергічна недостатність.

Мета — розробити оптимальну послідовність використання методів електронейроміографічного дослідження у хворих з підозрою на компресійні вертеброгенні синдроми шийного рівня, визначити інформативність нейрофізіологічних методів і тестів у діагностиці шийної радикулопатії.
Матеріали і методи. У 282 пацієнтів з підозрою на компресійні вертеброгенні синдроми шийного рівня проведено нейрофізіологічні (НФ) дослідження за допомогою методів: стимуляційної електронейроміографії, голкової електроміографії, викликаних моторних потенціалів на транскраніальну та спінальну магнітну стимуляцію, соматосенсорних викликаних потенціалів (усього 337 досліджень). Чоловіків було 62 %. Вік хворих — від 31 до 76 років (середній вік — (50,3 ± 2,5) року).
Результати. У 155 пацієнтів діагностовано дискогенну радикулопатію С6-С8-Th1, у 27 — дискогенну шийну мієлопатію, у 51 — дискогенну шийну радикуломієлопатію. Тунельні синдроми серединного та ліктьового нервів виявлено у 49 пацієнтів. Розроблено схему оптимальної послідовності використання методів НФ-діагностики у пацієнтів з підозрою на шийну радикулопатію.
Висновки. За наявності клінічних і нейровізуалізаційних даних, які дають підстави запідозрити шийну радикулопатію, запропонований комплекс НФ-методів забезпечує верифікацію дистального та/або проксимального рівня ураження нервових структур, визначення ступеня їхньої тяжкості.

Ключові слова: шийна радикулопатія, діагностика, електроміографія.

Мета — встановити взаємозв’язок між виявами патологічних рефлексів у хворих з вертебробазилярною недостатністю (ВБН) мозкового кровообігу та різними видами патологічних змін у шийному відділі хребта для поліпшення діагностики ВБН.
Матеріали і методи. Проведено клінічний неврологічний огляд 100 хворих з діагнозом ВБН. Усім хворим виконано рентгенологічне обстеження шийного відділу хребта з функціональними пробами. Для підтвердження діагнозу ВБН застосовували транскраніальну допплерографію судин головного мозку.
Результати. У всіх хворих з ВБН виявлено патологічні зміни у шийному відділі хребта. У 85 хворих з ВБН зафіксовано патологічний рефлекс Россолімо—Вендеровича і симптом Хвостека ІІІ. Установлено закономірності вияву цих патологічних рефлексів при ВБН залежно від виду патологічних змін у шийному відділі хребта.
Висновки. Встановлено взаємозв’язок між виявами патологічних рефлексів Россолімо—Вендеровича і Хвостека ІІІ у хворих з ВБН та різними видами патологічних змін у шийному відділі хребта. При вираженіших патологічних змінах зростає частота виявлення у хворих з ВБН симптому Хвостека ІІІ та зменшується — рефлексу Россолімо—Вендеровича. Наявність у хворих з ВБН симптому Хвостека ІІІ свідчить про вище, наближене до краніовертебрального переходу розташування патологічних змін у шийному відділі хребта.

Ключові слова: вертебробазилярна недостатність мозкового кровообігу, рефлекс Россолімо—Вендеровича, симптом Хвостека ІІІ, патологічні зміни у шийному відділі хребта.

Мета — вивчити чутливість методу мультифокальних викликаних потенціалів, пов’язаних з подією (ВППП), в оцінці когнітивних функцій, об’єктивізації ремісії та ранній діагностиці загострень у хворих на розсіяний склероз (РС) порівняно з клінічними симптомами, нейропсихологічними показниками і нейрорадіологічними даними.
Матеріали і методи. У 57 хворих на РС протягом 4 років аналізували клінічні симптоми (шкала EDSS), нейрорадіологічні дані. Отримані результати порівнювали із статистичною оцінкою чутливості нейропсихологічних показників (Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій) і нейрофізіологічних (ВППП) параметрів.
Результати. Чутливість Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій становить 46 %, акустичних ВППП — 61 %, мультифокальних ВПСС — 97 %. У 39 % випадків негативна динаміка показників ВППП не супроводжувалася об’єктивними клінічними симптомами і суб’єктивним відчуттям погіршення стану та когнітивних функцій на момент обстеження, з них у 36 % випадків виявлені девіації ВППП передували (упродовж (29 ± 8) днів) симптомам екзацербації. У 3 % випадків діагностовано стійку ремісію.
Висновки. Мультифокальні ВПСС мають високу чутливість і можуть слугувати раннім маркером когнітивної дисфункції, а також поширення патоморфологічного процесу як у часі, так і в просторі, специфічним предиктором клінічного та радіологічного загострення, та/або прогредієнтного перебігу РС, можуть об’єктивізувати ремісію.

Ключові слова: розсіяний склероз, когнітивні розлади, викликані потенціали, пов’язані з подією.

Мета — дослідити ефективність препаратів a-ліпоєвої кислоти та комплексу вітамінів групи В у лікуванні хворих на розсіяний склероз (РС).
Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих на РС (15 жінок та 15 чоловіків). Середній вік хворих становив (33,4 ± 1,5) року. 14 пацієнтів (група 1) приймали комплекс вітамінів групи В у вигляді ін’єкцій, далі — у вигляді таблеток. Решта пацієнтів (група 2) отримували a-ліпоєву кислоту у комбінації з комплексом вітамінів групи В. Усім хворим проводили комплексне клініко-неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування та визначення якості життя за допомогою шкал-опитувальників.
Результати. Після проведеного лікування у пацієнтів обох досліджуваних груп спостерігали поліпшення рухової активності, зменшення виявів тривоги та депресії. На тлі лікування в групі 1 зміни когнітивних функцій виявлялися лише поліпшенням обробки слухової інформації, здатності до підрахунку за результатами тесту PASSAT, тоді як у пацієнтів групи 2 відзначено достовірне поліпшення когнітивних функцій за результатами тесту PASSAT та даними шкали MMSE. В обох групах зафіксовано позитивну динаміку показників якості життя, які відповідають за рівень фізичного функціонування та загальне самопочуття.
Висновки. На тлі лікування a-ліпоєвою кислотою та комплексом вітамінів групи В протягом місяця у хворих на РС відзначено позитивну динаміку клініко-неврологічних, нейропсихологічних характеристик та показників якості життя. Терапія комбінацією a-ліпоєвої кислоти та вітамінів групи В мала вираженіший позитивний вплив на динаміку когнітивних функцій пацієнтів з РС, ніж монотерапія вітамінами групи В.

Ключові слова: розсіяний склероз, лікування, a-ліпоєва кислота, комплекс вітамінів групи В, бенфотіамін.

Позитивний ефект цитиколіну продемонстровано в низці експериментальних досліджень, однак немає достовірних даних щодо його впливу на регенерацію периферійних нервів після операційного пошкодження.
Матеріали і методи. Проведено хірургічний перетин та епіпериневральне зшивання правого сідничного нерва у 70 дорослих щурів. Післяопераційну ділянку обгортали гемостатичною губкою, імпрегнованою у щурів контрольної групи — 0,4 мл фізіологічного розчину, у щурів основної групи — 0,4 мл цитиколіну. Макроскопічні, гістологічні, функціональні та електроміографічні обстеження проведено у період з 4-го до 12-го тижня після операції.
Результати. Амплітуда потенціалу дії нерва через 4 тиж статистично не відрізнялася між групами, проте вже у наступному дослідженні — через 12 тиж — цей показник значно покращився у щурів основної групи порівняно з групою контролю (p < 0,01, U-тест Манна—Уїтні). При макроскопічному обстеженні післяопераційної ділянки групи контролю було помітно щільну формацію колагенового рубця, у той час як нерви, оброблені цитиколіном, мали тонку прозору плівку. Квантифікація щільної сполучної тканини демонструвала статистично значуще зменшення сполучної тканини, що оточує нерв, оброблений цитиколіном (p < 0,05, тест Стьюдента). Також нерви, оброблені цитиколіном, мали більшу кількість та більший діаметр аксонів, ніж нерви, оброблені фізіологічним розчином (p < 0,05, U-тест Манна—Уїтні), а при обстеженні повздовжнього розрізу через 12 тиж після операції гістоархітектоніка аксонів також була кращою у нервах, оброблених цитиколіном (p < 0,05, U-тест Манна—Уїтні).
Висновки. Результати дослідження свідчать, що цитиколін сприяє регенерації периферичних нервів після шовної хірургії та зменшує зону рубцювання.

Ключові слова: цитиколін, периферичний нерв, рубцювання.

Розглянуто проблему порушень сну при депресіях та вибору антидепресанта при лікуванні інсомній у межах різних форм депресивних розладів. З цієї точки зору проаналізовано переваги і недоліки сучасних препаратів-антидепресантів. Особливу увагу приділено можливостям нової групи антидепресантів — антагоністам-інгібіторам зворотного захоплення серотоніну і її першого представника — тразодону (Триттіко). Проаналізовано механізми дії, клініко-фармакологічний спектр, особливості застосування і характеристики безпечності цього препарату. Обґрунтовано клінічні переваги тразодону як препарату вибору в лікуванні широкого спектра депресивних розладів, у тому числі тривожно-депресивних і тих, які супроводжуються порушеннями сну.

Ключові слова: депресії, антидепресанти, порушення сну, тразодон.

Мета — дослідити вплив цитиколіну (Цераксону) на моторні та немоторні симптоми хвороби Паркінсона; встановити зв’язок між якістю життя пацієнтів з хворобою Паркінсона та рівнем поліпшення рухових і мозкових функцій під впливом цитиколіну.
Матеріали і методи. На базі Львівського центру рухових розладів нервової системи проведено відкрите дослідження, в якому взяли участь 25 пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркінсона (15 жінок і 10 чоловіків) ІІ стадії за класифікацією Хена—Яра. У всіх пацієнтів захворювання діагностували за критеріями United Kingdom Parkinson’s Disease Society Brain Bank (UKPDRS) для ідіопатичної хвороби Паркінсона з моторними та немоторними виявами. Цераксон застосовували у дозі 1000 мг довенно впродовж 10 днів, а потім у таблетках 500 мг по 1 таблетці двічі на добу впродовж 20 днів. Використовували оціночні шкали: уніфіковану шкалу оцінки хвороби Паркінсона (UPDRS), шкалу оцінки якості життя (PDQ-39) та оцінку пацієнтом і лікарем ефективності лікування, шкалу MMSE, тест 15 слів Рея, таблиці Шульте, шкалу депресії Бека, батарею тестів на лобну дисфункцію.
Результати. Спостерігали достовірні позитивні зміни загальної оцінки за UPDRS упродовж періоду лікування Цераксоном. У пацієнтів поліпшувалися увага, рахунок, конструкційний праксис (за шкалою MMSE), темп сенсомоторних реакцій та знижувався рівень астенії (за таблицями Шульте). Поліпшення рухових симптомів, пам’яті, уваги, зменшення виявів депресії зумовило значне тривале поліпшення якості життя та щоденної активності пацієнтів.
Висновки. Отримані результати засвідчили, що Цераксон є ефективним препаратом у лікуванні виявів хвороби Паркінсона. Відзначено поліпшення рухових симптомів хвороби, активізацію когнітивних функцій, поліпшення уваги, пам’яті, розумових реакцій, мотивації, активності та працездатності. Під впливом препарату суттєво знизилася депресивність, поліпшився настрій та виникло бажання житти.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, Цераксон, цитиколін.

Мета — уточнити клінічні та діагностичні особливості спінальних гемангіобластом і чинників, які впливають на результати хірургічного лікування.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження і лікування 64 хворих, прооперованих з приводу спінальних пухлин. У 52 хворих діагностовано солідну гемангіобластому, у решти — спінальні пухлини як вияв хвороби von Hippel—Lindau. Проаналізовано клінічні вияви, дані рентген-радіологічних досліджень, результати хірургічного лікування, променевої терапії, операційні знахідки, дані гістологічних досліджень видалених гемангіобластом.
Результати. Результати клінічних, рентген-радіологічних та гістологічних зіставлень указують на залежність ефективності лікування від повноти обстеження, що дає змогу до операції встановити діагноз гемангіобластоми. Відзначено тривале прогресуюче наростання компресійного синдрому. Кореляція між вираженістю парезу та чутливими порушеннями відсутня. Різко виражене наростання симптоматики зумовлено крововиливами в пухлину. Нейровізуалізаційні методики обстеження (комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія, ангіографія) дають змогу виявити компресію спинного мозку, уточнити діагноз гемангіобластоми і спланувати раціональне хірургічне лікування.
Висновки. Лікувальна тактика визначається наявністю та вираженістю спінального компресійного синдрому, підтвердженого даними нейровізуалізаційних методик обстеження. Сприятливий результат хірургічного лікування спінальних гемангіобластом залежить від радикальності видалення пухлини. Використання мікрохірургічної техніки при радикальному видаленні гемангіобластом дає змогу до мінімуму зменшити ускладнення. При хворобі von Hippel—Lindau і частковому видаленні пухлини або її рецидиві необхідно проведення променевої терапії.

Ключові слова: гемангіобластома, спинний мозок.

Визначення рівня церебрального заліза при розсіяному склерозі.
Кількісне 3-Тл МРТ дослідження
Khalil M., Langkammer С., Ropele S. Determinants of brain iron in MS.
A quantitative 3T MRI study // Neurology.— 2011.— Vol. 77.— P. 1691—1697.

Судинна функція та розсіяний склероз
Fjeldstad A.S., McDaniel J., Witman M.A. et al. Vascular function and multiple sclerosis // J. Neurol.— 2011.— Vol. 258.— P. 2036—2042.

Фізична інактивність при хворобі Паркінсона
Van Nimwegen M., Speelman A.D., Hofmanvan Rossum E.J. et al.
Physical inactivity in Parkinson's disease // J. Neurol.— 2011.— Vol. 258.— P. 2214—2221.

Аспіринорезистентність у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом
Ozben S., Ozben B., Tanrikulu A.M. et al. Aspirin resistance in patients with acute ischemic stroke // J. Neurol.— 2011.— Vol. 258.— P. 1979—1986.

Стентування чи агресивна медична терапія при інтракраніальному артеріальному стенозі
Chimowitz M.I., Lynn M.J., Derdeyn C.P. et al., for the SAMMPRIS Trial Investigators.Stenting versus aggressive medical therapy for intracranial arterial stenosis // New Engl. J. Med.— 2011.— Vol. 365.— P. 993—1003.

Спеціалізована вчена рада Д 26.613.01 (14.01.15 — нервові хвороби)
станом на травень 2012 року

Захищено дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук:
Мардзвік Володимир Михайлович
«Церебральний інсульт у осіб молодого віку: особливості діагностики, клініки та лікування»;

Фартушна Олена Євгенівна
«Патогенетичні підтипи транзиторних ішемічних атак: особливості неврологічної клініки, гемодинаміки та лікування»;

Кононець Оксана Миколаївна
«Клінічні та параклінічні характеристики попереково-крижових монорадикулярних та полімонорадикулярних синдромів у хворих на цукровий діабет»;

Назар Оксана Василівна
«Покращення ефективності комплексної реабілітації дітей зі спастичними варіантами церебрального паралічу»;

Дельва Дмитро Юрійович
«Корекція клітинно-мембранної дисфункції в комплексному лікуванні епілепсії у дітей та підлітків».

Захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Гриб Вікторія Анатоліївна
«Патогенетичні аспекти та лікування поліневропатії у хворих на цукровий діабет 2 типу».