Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(22) // 2012

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Особливості порушення сну у хворих з інсультом

С.М. Кузнецова, В.В. Кузнєцов, Н.М. Корженевська

Представлено клініко-електрофізіологічну характеристику різних стадій сну та механізми нейромедіаторної регуляції фаз сну. Розглянуто систему циклу сон—неспання. Подано характеристику порушень сну у хворих з інсультом. Акцент зроблено на синдромі обструктивного апное сну як на чиннику ризику інсульту. Обговорюються півкульні особливості порушення структури сну у хворих з інсультом. Підкреслюється взаємозв’язок порушень структури сну в гострий період інсульту з прогнозом та ефективністю реабілітації.

Ключові слова: сон, полісомнографія, синдром обструктивного апное сну, інсульт, півкульна асиметрія.

 

Особенности нарушения сна у больных с инсультом

С.М. Кузнецова, В.В. Кузнецов, Н.Н. Корженевская

Представлена клинико-электрофизиологическая характеристика различных стадий сна и механизмы нейромедиаторной регуляции фаз сна. Рассмотрена система цикла сон-бодрствование. Дана характеристика нарушений сна у больных с инсультом. Акцент сделан на синдроме обструктивного апноэ сна как на факторе риска развития инсульта. Обсуждаются полушарные особенности нарушения структуры сна у больных с инсультом. Подчеркивается взаимосвязь нарушений структуры сна в острый период инсульта с прогнозом и эффективностью реабилитации.

Ключевые слова: сон, полисомнография, синдром обструктивного апноэ сна, инсульт, полушарная асимметрия.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

2. ОГЛЯДИ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Саркопенія

В.О. Малахов, А.П. Ситник, Р.В. Данько, Т.В. Данько

Наведено сучасні патогенетичні дані та результати аналізу комплексу вікових чинників, які призводять до розвитку саркопенії. Описано методи вимірювання м’язової маси тіла. Розглянуто молекулярні та клітинні механізми регенерації м’язових волокон і значення силових навантажень у похилому віці для підтримки анаболічного гормонального статусу. Представлено дані про зниження чинників ризику смерті при підвищенні рівня загальної тренованості.

Ключові слова: саркопенія, анорексія, цитокіни, сателітні клітини, саркопенічний індекс.

 

Саркопения

В.А. Малахов, А.П. Сытник, Р.В. Данько, Т.В. Данько

Представлены современные патогенетические данные и результаты анализа комплекса возрастных факторов, приводящих к развитию саркопении. Описаны методы измерения мышечной массы тела. Рассмотрены молекулярные и клеточные механизмы регенерации мышечных волокон и значение силовых нагрузок в пожилом возрасте для поддержания анаболического гормонального статуса. Представлены данные о снижении факторов риска смерти при повышении уровня общей тренированности.

Ключевые слова: саркопения, анорексия, цитокины, сателлитные клетки, саркопенический индекс.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

3. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Транскраніальна магнітна стимуляція в медичній реабілітації постінсультних хворих

В.П. Лисенюк, О.П. Балицький, Н.І. Самосюк

Мета — удосконалити систему оцінки реабілітаційного потенціалу та відновлення рухових функцій у постінсультних хворих.

Матеріали і методи. У дослідження включено 50 хворих (середній вік — (58,7 ± 3,79) року) з півкульним ішемічним інсультом, який вперше виник, та помірним неврологічним дефіцитом у гострий та ранній відновлювальний період. Основним критерієм включення у дослідження була наявність моторних викликаних потенціалів при магнітній стимуляції моторної кори ураженої півкулі. В програму обстеження входила також нейровізуалізація ішемічного вогнища (аксіальна комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія). Транскраніальну магнітну стимуляцію (ТМС) застосовували з діагностичною метою, а також як компонент реабілітаційної програми. Контролем слугували показники, отримані при обстеженні 15 осіб такого ж віку без неврологічної патології.

Результати. З урахуванням даних літератури і результатів власних досліджень проаналізовано можливості ТМС як для об’єктивної оцінки порушень моторики, так і для нервово-м’язового тренування в період ребілітації. Описано авторську методику одночасного застосування ТМС і електроміостимуляції.

Висновки. ТМС є інформативним методом реабілітаційної діагностики для визначення потенціалу та відбору постінсультних хворих для активних фізичних впливів. Включення в реабілітаційну програму ТМС у поєднанні з електроміостимуляцією сприяє підвищенню результативності медичної реабілітації хворих з півкульним ішемічним інсультом, що дає підстави рекомендувати розроблений спосіб для практичного використання.

Ключові слова: транскраніальна магнітна стимуляція, медична реабілітація, мозковий інсульт.

 

Роль транскраниальной магнитной стимуляции в медицинской реабилитации постинсультных больных

В.П. Лысенюк, А.П. Балицкий, Н.И. Самосюк

Цель — усовершенствовать систему оценки реабилитационного потенциала и восстановления двигательных функций у постинсультных больных.

Материалы и методы. В исследование включено 50 больных (средний возраст — (58,7 ± 3,79) года) с впервые возникшим полушарным ишемическим инсультом и умеренным неврологическим дефицитом в острый и ранний восстановительный период. Основным критерием включения в исследование было наличие моторных вызванных потенциалов при магнитной стимуляции моторной коры пораженного полушария. В программу обследования входила также нейровизуализация ишемического очага (аксиальная компьютерная или магнитно-резонансная томография). Транскраниальную магнитную стимуляцию (ТМС) применяли с диагностической целью, а также как компонент разработанной реабилитационной программы. Контролем служили показатели, полученные при обследовании 15 лиц такого же возраста без неврологической патологии.

Результаты. С учетом данных литературы и результатов собственных исследований проанализированы возможности ТМС как для объективной оценки нарушений моторики, так и для нервно-мышечной тренировки в период реабилитации. Описана авторская методика сочетанного использования ТМС и электромиостимуляции.

Выводы. ТМС является информативным методом реабилитационной диагностики для определения реабилитационного потенциала и отбора постинсультных больных для активных физических воздействий. Включение в реабилитационную программу ТМС в сочетании с электромиостимуляцией способствует повышению результативности медицинской реабилитации больных с полушарным ишемическим инсультом, что позволяет рекомендовать разработанную методику для практического применения.

Ключевые слова: транскраниальная магнитная стимуляция, медицинская реабилитация, мозговой инсульт.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Оцінка констриктивно-стенотичної артеріопатії як чинника ризику відстроченої ішемії мозку, її роль в обґрунтуванні лікувальної тактики при аневризматичному субарахноїдальному крововиливі

М.В. Глоба

Мета — оцінити прогностичну значущість ультрасонографічних (УС)-показників у хворих із констриктивно-стенотичною артеріопатією (КСА) щодо визначення ризику церебральної ішемії та вибору диференційованого лікування в гострий період субарахноїдального крововиливу.

Матеріали і методи. У 260 хворих у гострий період субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву артеріальної аневризми головного мозку проведено зіставлення результатів церебральної ангіографії, нейровізуалізаційних досліджень (спіральної комп’ютерної томографії), УС (дуплексного сканування судин голови та шиї, транскраніальної допплерографії) і статистичних методів.

Результати. Установлено, що КСА в гострий період субарахноїдального крововиливу має прогресуючий характер розвитку, частота її виявлення збільшується з 31,4 % на 1-шу—3-тю добу до 90,8 % на 7-му—14-ту добу від моменту судинної катастрофи. Діагностику та динамічне спостереження КСА на етапах хірургічного лікування можна проводити за допомогою УС-методу, чутливість якого для каротидного басейну становить: при помірному ступені КСА — 82 %, специфічність — 85 %, при вираженому — відповідно 91 і 98 %. Частота клінічних виявів КСА у вигляді відстроченої ішемії мозку достовірно збільшується з наростанням ступеня її тяжкості за даними ультрасонографії від помірного (17,3 %) до вираженого (36,7 %) та критичного (73,6 %). За результатами статистичного аналізу визначено чинники ризику відстроченої ішемії мозку: патологічне підвищення систолічної лінійної швидкості кровотоку і 250 см/с (p < 0,05), півкульного індексу і 5 (p < 0,01), зниження сумарного об’ємного кровотоку у двох внутрішніх сонних артеріях і двох хребтових артеріях < 300 мл/хв (p < 0,05), зниження величини коефіцієнта ауторегуляції кровотоку Ј 1,1 (p < 0,05), апоплектиформний тип розвитку КСА (p < 0,05), тотальний характер спазму з поширенням на сегменти вертебрально-базилярного басейну (p < 0,05). Виявлені патологічні зміни кровотоку в артеріях основи мозку потребували корекції лікувальної тактики, а також обґрунтування показань для фармакологічної ендоваскулярної ангіопластики.

Висновки. Доведено, що УС-обстеження на етапах хірургічного лікування забезпечує достовірну діагностику КСА у хворих з розривом артеріальної аневризми головного мозку. Визначені УС-показники, які вірогідно відображують ризик відстроченої ішемії мозку, свідчать про необхідність зміни лікувальної тактики і можуть бути включені у комплекс показань до застосування ендоваскулярних методів лікування КСА.

Ключові слова: субарахноїдальний крововилив, артеріальна аневризма головного мозку, констриктивно-стенотична артеріопатія (церебральний вазоспазм), відстрочена ішемія мозку, ультрасонографія.

 

Оценка констриктивно-стенотической артериопатии как фактора риска отсроченной ишемии мозга, ее роль в обосновании лечебной тактики при аневризматическом субарахноидальном кровоизлиянии

М.В. Глоба

Цель — оценить прогностическую значимость ультрасонографических (УС) показателей констриктивно-стенотической артериопатии (КСА) для определения риска церебральной ишемии и выбора дифференцированного лечения в острый период субарахноидального кровоизлияния.

Материалы и методы. У 260 больных в острый период субарахноидального кровоизлияния вследствие разрыва артериальной аневризмы головного мозга проведены сопоставления результатов церебральной ангиографии, нейровизуализирующих исследований (спиральной компьютерной томографии), УС (дуплексного сканирования сосудов головы и шеи, транскраниальной допплерографии) и статистических методов.

Результаты. Установлено, что КСА в острый период субарахноидального кровоизлияния имеет прогрессирующий характер развития, частота ее выявления возрастает с 31,4 % в 1-е—3-и сутки до 90,8 % на 7—14-е сутки от момента сосудистой катастрофы. Диагностику и динамическое наблюдение КСА на этапах хирургического лечения можно проводить с помощью УС-метода, чувствительность которого для каротидного бассейна составляет: при умеренной степени КСА — 82 %, специфичность — 85 %, при выраженной степени — соответственно 91 и 98 %. Частота клинических проявлений КСА в виде отсроченной ишемии мозга достоверно увеличивается с нарастанием степени ее тяжести по данным ультрасонографии от умеренной (17,3 %) до выраженной (36,7 %) и критической (73,6 %). По результатам статистического анализа определены факторы риска отсроченной ишемии мозга: патологическое повышение систолической линейной скорости кровотока і 250 см/с (p < 0,05), полушарного индекса і 5 (p < 0,01), снижение суммарного объемного кровотока по двум внутренним сонным артериям и двум позвоночным артериям < 300 мл/мин (p < 0,05), уменьшение величины коэффициента ауторегуляции кровотока Ј 1,1 (p < 0,05), апоплектиформный тип развития КСА (p < 0,05), тотальный характер спазма с распространением на сегменты вертебрально-базилярного бассейна (p < 0,05). Выявленные патологические изменения кровотока в артериях основы мозга потребовали коррекции лечебной тактики, а также обоснования показаний к фармакологической эндоваскулярной ангиопластике.

Выводы. Установлено, что УС-исследование на этапах хирургического лечения обеспечивает достоверную диагностику КСА у больных с разрывом артериальной аневризмы головного мозга. Определенные УС-показатели, достоверно отображающие риск отсроченной ишемии мозга, свидетельствуют о необходимости изменения лечебной тактики и могут быть включены в комплекс показаний к применению эндоваскулярных методов лечения КСА.

Ключевые слова: субарахноидальное кровоизлияние, артериальная аневризма головного мозга, констриктивно-стенотическая артериопатия (церебральный вазоспазм), отсроченная ишемия мозга, ультрасонография.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Роль чинників ризику мозкового інсульту у розвитку післяінсультної когнітивної неспроможності

О.Р. Пулик

Мета — вивчити вплив окремих чинників ризику виникнення мозкового інсульту (МІ) на розвиток післяінсультної когнітивної неспроможності (ПКН) у мешканців Ужгорода.

Матеріали і методи. У 105 хворих, які перенесли МІ і перебували на лікуванні у відділенні судинної неврології Ужгородської центральної міської клінічної лікарні протягом 2006 р., проведено дослідження когнітивних функцій і аналіз чинників ризику виникнення МІ та їхнього впливу на розвиток ПКН. Критеріями залучення у дослідження були: збережена свідомість, верифікований МІ, збережена функція письма та відсутність виражених афатичних порушень.

Результати. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між ПКН та вираженістю неврологічного дефіциту за Скандинавською шкалою інсульту (r  =  0,64), рівнем фібриногену (r  =  0,34), гематокритом (r  =  0,33). У хворих з ПКН артеріальну гіпертензію (АГ) реєструють у 91,1 % випадків, ішемічну хворобу серця (ІХС) — у 70,6 %, порушення серцевого ритму — у 38,2 %, МІ в анамнезі — у 23,5 %.

Висновки. Високу вірогідність розвитку ПКН мають хворі з такими чинниками ризику МІ, як АГ, ІХС, порушення серцевого ритму, та пацієнти, котрі перенесли раніше МІ. Лікувальна тактика у хворих після перенесеного МІ має враховувати вірогідність швидкого розвитку ПКН у цієї категорії хворих.

Ключові слова: мозковий інсульт, чинники ризику, когнітивний дефіцит.

 

Роль факторов риска мозгового инсульта в развитии постинсультной когнитивной несостоятельности

А.Р. Пулик

Цель — исследовать влияние отдельных факторов риска возникновения мозгового инсульта (МИ) на развитие постинсультной когнитивной несостоятельности (ПКН) у жителей Ужгорода.

Материалы и методы. У 105 больных, которые перенесли МИ и находились на лечении в отделении сосудистой неврологии Ужгородской центральной городской клинической больницы на протяжении 2006 г., проведено исследование когнитивных функций, а также анализ факторов риска возникновения МИ и их роли в развитии ПКН. Критериями включения в исследование были: сохраненное сознание, верифицированный МИ, сохраненная функция письма и отсутствие выраженных афатических расстройств.

Результаты. Выявлена позитивная корреляционная связь между ПКН и выраженностью неврологического дефицита согласно Скандинавской шкале инсульта (r  =  0,64), уровнем фибриногена (r  =  0,34) и гематокритом (r  =  0,33). У больных с ПКН артериальную гипертензию (АГ) регистрируют в 91,1 % случаев, ишемическую болезнь сердца (ИБС) — в 70,6 %, нарушение сердечного ритма — в 38,2 %, МИ в анамнезе — в 23,5 %.

Выводы. Вероятность развития ПКН высока у больных с такими факторами риска, как АГ, ИБС, нарушение сердечного ритма и МИ в анамнезе. Лечебная тактика у больных после перенесенного МИ должна учитывать вероятность быстрого развития ПКН у данной категории больных.

Ключевые слова: мозговой инсульт, факторы риска, когнитивный дефицит.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Рання клініко-інструментальна діагностика мієліно- та аксонопатій у дітей зі спадковими мотосенсорними поліневропатіями та їх патогенетична терапія

М.Р. Шаймурзін

Мета — на підставі патерну електронейроміографічного виділення мієліно- та аксонопатій на різних стадіях спадкових мотосенсорних поліневропатій (СМСП) представити селективне патогенетично спрямоване медикаментозне лікування з метою уповільнення патологічного процесу.

Матеріали і методи. Обстежено 58 дітей віком від 5 до 16 років зі СМСП: 25 — із СМСП І типу, 12 — ІІ, 21 — Х типу. Клінічний стан дітей оцінювали за допомогою адаптованої та модифікованої шкали невропатичних порушень NIS LL (1996). Усім дітям проводили базову електронейроміографію (ЕНМГ) та ЕНМГ-моніторинг (1 раз на 3—6 міс) протягом 8—10 років.

Результати. Порівняльний аналіз оцінки клінічного стану за адаптованою та модифікованою шкалою невропатичних порушень NIS LL (1996) та показників ЕНМГ дав змогу встановити зв’язок між стадією клінічних виявів і тяжкістю поліневропатії за даними ЕНМГ. З урахуванням залученості мієліну або аксону нервового волокна на різних стадіях захворювання при СМСП за даними базисної ЕНМГ та ЕНМГ-моніторингу обирають метод лікування з метою уповільнення патологічного процесу.

Висновки. Отримані дані свідчать про те, що стандартизація ранньої діагностики та виділення міеліно- і аксонопатій у дітей із СМСП за даними базової ЕНМГ та ЕНМГ-моніторингу з урахуванням оцінки клінічного стану за адаптованою та модифікованою шкалою невропатичних порушень NIS LL (1996) є основою для розробки стандартів ранньої досимтомної діагностики СМСП і стандартизації патогенетично спрямованого лікування з використанням сучасних медикаментозних засобів.

 

Ключові слова: спадкові мотосенсорні поліневропатії, клініко-інструментальна діагностика, лікування.

 

Ранняя клинико-инструментальнаядиагностика миелино- и аксонопатий у детей с наследственными мотосенсорными полиневропатиями и их патогенетическая терапия

М.Р. Шаймурзин

Цель — на основании паттерна электронейромиографического выделения миелино- и аксонопатий на различных стадиях наследственных мотосенсорных полиневропатий (НМСП) представить селективное медикаментозное лечение с целью замедления патологического процесса.

Материалы и методы. Обследовано 58 детей в возрасте от 5 до 16 лет с НМСП: 25 — с НМСП І типа, 12 — ІІ, 21 — Х типа. Клиническое состояние детей оценивали с помощью адаптированной и модифицированной шкалы невропатических нарушений NIS LL (1996). Всем детям проводили электронейромиографию (ЭНМГ) и ЭНМГ-мониторинг (1 раз в 3—6 мес) в течение 8—10 лет.

Результаты. Сравнительный анализ оценки клинического состояния по адаптированной и модифицированной шкале невропатических нарушений NIS LL (1996) и ЭНМГ-показателей позволил установить связь между стадией клинических проявлений и тяжестью полиневропатии по данным ЭНМГ. С учетом вовлеченности миелина или аксона нервного волокна на разных стадиях болезни при НМСП по данным базисной ЭНМГ и ЭНМГ-мониторинга выбирают метод лечения с целью замедления патологического процесса.

Выводы. Полученные данные свидетельствуют о том, что стандартизация ранней диагностики и выделения миелино- и аксонопатий у детей с НМСП по данным базисной ЭНМГ и ЭНМГ-мониторинга с учетом оценки клинического состояния по адаптированной и модифицированной шкале невропатических нарушений NIS LL (1996) является основой для разработки стандартов ранней досимптомной диагностики НМСП и лечения с использованием современных медикаментозных средств. 

Ключевые слова: наследственные мотосенсорные полиневропатии, клинико-инструментальная диагностика, лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Аналіз клініко-неврологічних та магніторезонансно-томографічних показників гострого поперечного мієліту як предиктора розвитку розсіяного склерозу

О.А. Мяловицька, Сепехрі Нур Сепіде

Мета — провести аналіз клініко-неврологічного статусу та магніторезонансно-томографічних ознак вогнищ демієлінізації в головному і спинному мозку у хворих з гострим поперечним мієлітом (ГПМ) та оцінити вірогідність його трансформації в розсіяний склероз (РС).

Матеріали і методи. Обстежено 12 хворих (5 чоловіків та 7 жінок) віком від 20 до 41 року з клінічними виявами ГПМ. Ці пацієнти перебували під динамічним наглядом упродовж 3 років. Хворим проведено: загальноклінічне обстеження, магнітно-резонансну томографію (МРТ) головного та/або спинного мозку з внутрішньовенним уведенням гадолінію. Для оцінки ступеня інвалідизації використовували шкалу ЕDSS, а для встановлення діагнозу ГПМ — критерії Transverse Myelitis Consortium Working Group (2002).

Результати. Під час динамічного спостереження у 5 хворих виявлено вогнища як у спинному, так і в головному мозку. У 3 пацієнтів розмір вогнищ у спинному мозку був понад 2 сегменти. У цих 8 хворих верифіковано клінічно вірогідний РС за критеріями McDonald (2005).

Висновки. Факторами ризику розвитку РС у хворих з ГПМ є: вогнища розміром понад 2 сегменти на МРТ спинного мозку, контрастнакопичувальні вогнища і наявність вогнищ демієлінізації в головному мозку.

Ключові слова: розсіяний склероз, клінічно ізольований синдром, гострий поперечний мієліт.

 

Анализ клинико-неврологических и магниторезонансно-томографических показателей острого поперечного миелита как предиктора развития рассеянного склероза

Е.А. Мяловицкая, Сепехри Нур Сепиде

Цель — провести анализ клинико-неврологического статуса и магниторезонансно-томографических признаков очагов демиелинизации в головном и спинном мозге у больных с острым поперечным миелитом (ОПМ) и оценить вероятность его трансформации в рассеянный склероз (РС).

Материалы и методы. Обследовано 12 больных (5 мужчин и 7 женщин) в возрасте от 20 до 41 года с клиническими проявлениями ОПМ. Эти пациенты находились на динамическом наблюдении в течение 3 лет. Больным проведено: общеклиническое обследование, магнитно-резонансную томографию (МРТ) головного и/или спинного мозга с внутривенным введением гадолиния. Для оценки степени инвалидизации применяли шкалу ЕDSS, а для постановки диагноза острого поперечного миелита — критерии Transverse Myelitis Consortium Working Group (2002).

Результаты. В процессе динамического наблюдения у 5 пациентов обнаружены очаги как в спинном, так и в головном мозге. У 3 (25 %) больных размер очагов в спинном мозге превышал 2 сегмента. У этих 8 пациентов верифицирован клинически достоверный РС по критериям McDonald (2005).

Выводы. Факторами риска развития РС у больных с ОПМ являются: очаги размером, превышающим 2 сегмента на МРТ спинного мозга, контрастнакапливающие очаги, а также наличие очагов демиелинизации в головном мозге.

Ключевые слова: рассеянный склероз, клинически изолированный синдром, острый поперечный миелит.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Роль лептину в розвитку когнітивних порушень у хворих з метаболічним синдромом

О.О. Копчак

Мета — вивчити можливий вплив рівня лептину в крові на виникнення судинних когнітивних порушень (КП) у хворих з метаболічним синдромом (МС) та хронічною недостатністю мозкового кровообігу (ХНМК).

Матеріали і методи. У дослідження залучили 30 хворих віком від 50 до 74 років (середній вік — (63,4 ± 7,6) року) з ХНМК та МС. Всі хворі пройшли клініко-неврологічне обстеження з вимірюванням артеріального тиску та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). Пацієнтам проводили загальні лабораторні тести (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, ліпідограма), інструментальні (комп’ютерна та/або магнітно-резонансна томографія головного мозку) дослідження, реєстрували рівень лептину в крові. Для визначення ступеня КП використовували коротку шкалу оцінки психічного статусу (MMSE). Стан когнітивних функцій хворих додатково досліджували за допомогою нейропсихологічних тестів.

Результати. Встановлено, що рівень лептину тісно пов’язаний з ІМТ, тобто з вираженістю ожиріння, і може бути рекомендований для використання як діагностичний критерій при МС. Рівень лептину, на відміну від ІМТ, корелює зі ступенем КП і може вважатися одним із потенційних чинників ризику їх виникнення у пацієнтів з МС. Водночас ми не виявили достовірної різниці щодо рівня лептину у хворих з різним ступенем тяжкості КП. 

Висновки. Отримані результати свідчать про необхідність проведення подальших досліджень для уточнення ролі лептину як прогностичного чинника ризику розвитку КП у хворих з МС.

Ключові слова: когнітивні порушення, лептин, метаболічний синдром.

 

Роль лептина в возникновении когнитивных нарушений у больных с метаболическим синдромом

О.О. Копчак

Цель — изучить возможное влияние уровня лептина в крови на возникновение сосудистых когнитивных нарушений (КН) у пациентов с метаболическим синдромом (МС) и хронической недостаточностью мозгового кровообращения (ХНМК). 

Материалы и методы. В исследование включили 30 больных в возрасте от 50 до 74 лет (средний возраст — (63,4 ± 7,6) года) с ХНМК и МС. Все больные прошли клинико-неврологическое обследование с измерением артериального давления, определением индекса массы тела (ИМТ). Пациентам проводили общие лабораторные тесты (общий анализ крови, общий анализ мочи, биохимический анализ крови, липидограмма), инструментальные (компьютерная и/или магнитно-резонансная томография головного мозга) исследования, регистрировали уровень лептина в крови. Для определения степени КН использовали краткую шкалу оценки психического статуса (MMSE). Состояние когнитивных функций больных дополнительно исследовали с помощью нейропсихологических тестов.

Результаты. Установлено, что уровень лептина тесно связан с ИМТ, то есть с выраженностью ожирения, и может быть рекомендован для использования в качестве диагностического критерия при МС. Уровень лептина, в отличие от ИМТ, коррелирует со степенью КН и может считаться одним из потенциальных факторов риска их возникновения у пациентов с МС. В то же время мы не выявили достоверной разницы в уровне лептина у больных с разной степенью тяжести КН.

Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о необходимости проведения дальнейших исследований для уточнения роли лептина как прогностического фактора риска развития КН у больных с МС.

Ключевые слова: когнитивные нарушения, лептин, метаболический синдром.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Особливості психічних та психосоматичних розладів при психоендокринному та метаболічному синдромах

О.Ю. Жабенко

Мета — вивчити психічні та психосоматичні ознаки, афективну сферу, особливості стресових розладів і рівень якості життя при метаболічному та психоендокринному синдромах.

Матеріали і методи. Проведено обстеження 142 хворих, які лікувалися в психоневрологічному, ендокринному, кардіологічному та гінекологічному відділеннях дорожніх клінічних лікарень № 1 та № 2 ст. Київ. Сформовано дві порівнянні групи: перша (n = 74) — пацієнти з ендокринними органічними порушеннями (церебрально-гіпофізарні або гіпоталамо-гіпофізарні захворювання або захворювання периферичних ендокринних залоз), друга  (n = 68) — з метаболічним синдромом без ендокринної патології, за винятком цукрового діабету 2 типу. У роботі використано загальні соціодемографічні показники. Досліджено біохімічні показники крові: рівень холестерину ліпопротеїнів високої та низької щільності, тригліцеридів, глюкози натще. Вимірювали зріст та масу тіла, для кожного пацієнта розраховували індекс маси тіла. Для оцінки психологічного стану застосовано шкалу депресії Бека, опитувальник якості життя, шкалу психологічного стресу PSM-25.

Результати. Встановлено, що частота психопатологічних феноменів депресії при психоендокринному синдромі становила 12,2 %, а при метаболічному синдромі — 26,5 % (p = 0,05), стресових розладів — відповідно 9,5 та 26,5 % (p = 0,015). Групи психоендокринного та метаболічного синдромів не відрізнялися за загальним балом якості життя (середнє значення відповідно (81,42 ± 15,26) та (79,00 ± 14,14) бала; p = 0,388).

Висновки. При метаболічному синдромі порівняно з психоендокринним вірогідність депресії є вищою, а адаптація до стресу — нижчою. Виявлено вірогідно значущі відмінності за двома субшкалами опитувальника якості життя: соматичною та психологічною.

Ключові слова: метаболічний синдром, психоендокринний синдром, депресія, стрес, якість життя.

 

Особенности психических и психосоматических расстройств при психоэндокринном и метаболическом синдромах

Е.Ю. Жабенко

Цель — изучить психические и психосоматические признаки, аффективную сферу, особенности стрессовых расстройств и уровень качества жизни при метаболическом и психоэндокринном синдроме.

Материалы и методы. Проведено обследование 142 больных, которые находились на лечении в психоневрологическом, эндокринном, кардиологическом и гинекологическом отделениях дорожных клинических больниц № 1 и № 2 ст. Киев. Сформировано две сопоставимые группы: первая (n = 74) — пациенты с эндокринными органическими нарушениями (церебрально-гипофизарные или гипоталамо-гипофизарные заболевания, в патогенезе которых ведущим звеном является поражение мозга или заболевания периферических эндокринных желез), вторая (n = 68) — с метаболическим синдромом без эндокринной патологии за исключением сахарного диабета 2 типа. В работе использованы общие социодемографические показатели. Исследованы биохимические показатели крови: уровень холестерина липопротеинов высокой и низкой плотности, триглицеридов, глюкозы натощак. Измеряли рост и массу тела, для каждого пациента рассчитывали индекс массы тела. Для оценки психологического состояния применяли шкалу депрессии Бека, опросник качества жизни, шкалу психологического стресса PSM-25.

Результаты. Установлено, что частота психопатологических феноменов депрессии при психоэндокринном синдроме составляла 12,2 %, а при метаболическом — 26,5 % (p = 0,05), стрессовых расстройств — соответственно 9,5 и 26,5 % (p = 0,015). Группы психоэндокринного и метаболического синдромов не отличались по общему баллу качества жизни (среднее значение соответственно (81,42 ± 15,26) и (79,00 ± 14,14) балла; p = 0,388).

Выводы. При метаболическом синдроме по сравнению с психоэндокринным вероятность депрессии выше, а адаптация к стрессу — ниже. Выявлены достоверно значимые различия по двум субшкалам: соматической и психологической.

Ключевые слова: метаболический синдром, психоэндокринный синдром, депрессия, стресс, качество жизни.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Клініко-біохімічні зіставлення при психоорганічному синдромі у віддалений період черепно-мозкової травми

Б.В. Задорожна

Мета — вивчити особливості патогенезу психоорганічного синдрому у віддалений період черепно-мозкової травми (ЧМТ) шляхом зіставлення результатів клініко-неврологічного обстеження пацієнтів з травматичною хворобою головного мозку (ТХГМ), а також дослідження гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, рівня ендогенної інтоксикації та обміну оксиду азоту.

Матеріали і методи. В основу роботи покладено дані клініко-параклінічного обстеження 20 пацієнтів у віддалений період ЧМТ, у яких у клінічній картині ТХГМ домінував психоорганічний синдром.

Результати. Крім клінічних виявів захворювання, у пацієнтв з ТХГМ відзначено порушення гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, ендогенная інтоксикація. Порушень процесів обміну оксиду азоту не спостерігали.

Висновки. При домінуванні в клінічній картині ТХГМ психоорганічного синдрому, крім клінічних виявів захворювання, наявні порушення гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, ендогенна інтоксикація та відсутні порушення в процесах обміну оксиду азоту.

Ключові слова: віддалений період черепно-мозкової травми, психоорганічний синдром, нуклеїнові кислоти, нуклеази, перекисне окиснення ліпідів, молекули середньої маси, оксид азоту.

 

Клинико-биохимические сопоставления при психоорганическом синдроме в отдаленный период черепно-мозговой травмы

Б.В. Задорожная

Цель — изучить особенности патогенеза психоорганического синдрома в отдаленный период черепно-мозговой травмы (ЧМТ) путем сопоставления с результатами клинико-неврологического обследования пациентов с травматической болезнью головного мозга (ТБГМ), а также исследования гомеостаза нуклеиновых кислот и нуклеаз, уровня эндогенной интоксикации и обмена оксида азота.

Материалы и методы. В основу работы положены данные клинико-параклинического обследования 20 пациентов с отдаленными последствиями черепно-мозговой травмы, у которых в клинической картине ТБГМ доминировал психоорганический синдром.

Результаты. Наряду с клиническими проявлениями болезни у пациентов с ТБГМ отмечены нарушения гомеостаза нуклеиновых кислот и нуклеаз, эндогенная интоксикация. Нарушений в процессах обмена оксида азота не было.

Выводы. При доминирующем в клинической картине ТБГМ психоорганическом синдроме, наряду с клиническими проявлениями заболевания, имеются нарушения гомеостаза нуклеиновых кислот и нуклеаз, эндогенная интоксикация и отсутствуют нарушения процессов обмена оксида азота.

Ключевые слова: отдаленный период черепно-мозговой травмы, психоорганический синдром, нуклеиновые кислоты, нуклеазы, перекисное окисление липидов, молекулы средней массы, оксид азота.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

11. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Нові підходи в клініко-інструментальній діагностиці структурних змін м’язової тканини у хворих з вродженими аномаліями розвитку спинного мозку

С.В. Власенко, Г.М. Кушнір, В.І. Більщук

Мета — вивчити інформативність ультразвукового дослідження м’язів для характеристики структурних змін у хворих з вродженими аномаліями розвитку спинного мозку.

Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 17 дітей з нижнім млявим парапарезом унаслідок аномалії розвитку поперекового потовщення спинного мозку і 40 здорових дітей. Дані клінічного обстеження доповнено електромiографiчним та ультразвуковим дослідженням м’язів.

Результати. У групі хворих виявлено грубі структурно-функціональні зміни м’язів. Дані ультразвукового та електромiографiчного обстежень корелюють між собою. Отримані за допомогою розробленого методу комп’ютерної оцінки тяжкості переродження м’язів показники у групі хворих дітей достовірно відрізняються від аналогічних показників у групі здорових дітей.

Висновки. Впровадження в практику ультразвукового методу дослідження дасть змогу значно розширити лікувально-діагностичні можливості лікарів, які займаються проблемами реабілітації.Ключові слова: мієлодисплазія, ультразвукове дослідження, електроміографія, структура м’язів.

 

Новые подходы в клинико-инструментальной диагностике структурных изменений мышечной ткани у больных с врожденными аномалиями развития спинного мозга

С.В. Власенко, Г.М. Кушнир, В.И. Бильщук

Цель — изучить информативность ультразвукового исследования мышц для характеристики структурных изменений у больных с врожденными аномалиями развития спинного мозга.

Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое обследование 17 детей с нижним вялым парапарезом вследствие аномалии развития поясничного утолщения спинного мозга и 40 здоровых детей. Данные клинического обследования были дополнены электромиографией и ультразвуковым исследованием мышц.

Результаты. В группе больных выявлены грубые структурно-функциональные изменения мышц. Данные ультразвукового и электромиографического исследований коррелируют между собой. Полученные с помощью разработанного метода компьютерной оценки тяжести перерождения мышц показатели в группе больных детей достоверно отличаются от аналогичных показателей в группе здоровых детей.

Выводы. Внедрение в практику ультразвукового метода исследования мышц позволит значительно расширить лечебно-диагностические возможности врачей, занимающихся проблемами реабилитации.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

12. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Механізм лікувальної дії ізоформи ε2 аполіпопротеїну Е при черепно-мозковій травмі в експерименті

В.В. Білошицький

Мета — оцінити ефект ізоформи ε2 аполіпопротеїну Е (апоЕ2), синтез якої у нервовій тканині індуковано методом генної терапії, при черепно-мозковій травмі (ЧМТ) в експерименті; на підставі даних літератури пояснитимеханізм її лікувальної дії.

Матеріали і методи. Структурні та функціональні зміни оцінювали у дорослих щурів-самців лінії Вістар на 10-ту добу після тяжкої дифузної ЧМТ, відтвореної на моделі «ударного прискорення» вантажем, який падає. Після ЧМТ комплекс катіонних ліпосом ДОТАП і 25 мкг плазмідного вектора pCMV-apoE2 вводили внутрішньошлуночково за допомогою осмотичних помп ALZET. Післятравматичні структурні зміни вивчали гістологічними методами.Неврологічні наслідки травми оцінювали з використанням шкали рухової дисфункції, а когнітивні — у водному лабіринті Мориса.

Результати. Експериментальне дослідження виявило, що ліпосомальна трансфекція геном апоЕ2 чинитьпротекторний вплив на судинну систему та паренхіму головного мозку, запобігає розвитку зон вторинної дезінтеграції в травмованому мозку при ЧМТ у щурів, а також розвитку післятравматичного функціонального дефіциту.

Висновки. Згідно з даними літератури, можливими механізмами лікувальної дії апоЕ2 при ЧМТ є його впливна нормалізацію ліпідного компонента нервових клітин, роль у регуляції гліальних реакцій і запальної відповіді ЦНС на травму, антиоксидантні ефекти, участь у регуляції процесів клітинної смерті, вплив на експресію інших генів і регуляція геномної відповіді клітин ЦНС на травму.

Ключові слова: черепно-мозкова травма, генна терапія, аполіпопротеїн Е, механізм дії.

 

Механизм лечебного действия изоформы ε2 аполипопротеина Е при черепно-мозговой травме в эксперименте

В.В. Белошицкий

Цель — оценить эффект изоформы ε2 аполипопротеина Е (апоЕ2), синтез которого в нервной ткани индуцирован методом генной терапии, при черепно-мозговой травме (ЧМТ) в эксперименте; на основании данныхлитературы объяснить механизм ее лечебного действия.

Материалы и методы. Структурные и функциональные изменения оценивали у взрослых крыс-самцов линии Вистар на 10-е сутки после тяжелой диффузной ЧМТ, воспроизведенной на модели «ударного ускорения» падающим грузом. После ЧМТ комплекс катионных липосом ДОТАП и 25 мкг плазмидного вектора pCMV

Результаты. Экспериментальное исследование показало, что липосомальная трансфекция геном апоЕ2оказывает протекторное воздействие на сосудистую систему и паренхиму головного мозга, предупреждаетразвитие зон вторичной дезинтеграции в травмированном мозге при ЧМТ у крыс, а также развитие посттравматического функционального дефицита.

Выводы. По данным литературы, возможными механизмами лечебного действия апоЕ2 являются его влияние на нормализацию липидного компонента нервных клеток, роль в регуляции глиальных реакций и воспалительного ответа ЦНС на травму, антиоксидантные эффекты, участие в регуляции процессов клеточной смерти,влияние на экспрессию других генов и регуляция геномного ответа клеток ЦНС на травму.

Ключевые слова: черепно-мозговая травма, генная терапия, аполипопротеин Е, механизм действия.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

13. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Вплив трансплантації ембріональної нервової тканини і тканини нюхової цибулини на відновлення функції стато-координаторної сфери після експериментального травматичного пошкодження мозочка

Ю.Ю. Сенчик

Мета — вивчити вплив трансплантації ембріональної нервової тканини (мозочка) (ТЕНТ), отриманої у 18-денних зародків (Е-18) щурів, і тканини нюхової цибулини (ТТНЦ), отриманої у статевозрілих щурів, на перебіг процесу регенерації ЦНС після травматичного пошкодження півкулі мозочка в експерименті. 

Матеріали і методи. Травму моделювали шляхом локального твердомеханічного забиття поверхні півкулі мозочка щурів-самок віком 5,5 міс після виконання трепанації у ділянці задньої черепної ямки. ТЕНТ та ТТНЦ проводили на 7-му добу після моделювання травми в очищене від некротичних мас ложе тканини мозочка. Сформували три групи порівняння: моделювання травми мозочка, моделювання травми мозочка з очищенням ложа забиття на 7-му добу, моделювання травми мозочка з очищенням ложа забиття на 7-му добу і трансплантацією тканини ембріональної нирки (Е-18). Результати оцінювали за допомогою тесту «ходьби по бруску» (beam-walking test — BWT) щотридоби до 60-ї доби включно.

Результати. ТЕНТ сприяє максимальному серед досліджуваних груп позитивному впливу на регенераційний процес. Відновлення функції стато-координаторної сфери у разі виконання ТТНЦ виявляється рівновеликим її приростом протягом першого і другого місяців експерименту, у разі виконання ТЕНТ — протягом третього і четвертого тижнів. Протягом першого тижня після ТТНЦ спостерігали більш інтенсивний приріст показника функції, ніж у разі ТЕНТ.

Висновки. ТЕНТ посилює інтенсивність, однак не приводить до зміни якісних характеристик процесу відновлення функції стато-координаторної сфери. ТТНЦ спричиняє появу нехарактерної для ТЕНТ ранньої фази посттрансплантаційного позитивного ефекту. ТТНЦ, на відміну від ТЕНТ, може розглядатися як метод вибору для відновного лікування експериментального пошкодження мозочка лише на ранніх етапах травматичного процесу.

Ключові слова: експериментальна травма мозочка, відновна нейрохірургія, нейрогенні клітини, ембріональна нервова тканина, нюхова цибулина, нейротрансплантація.

 

Влияние трансплантации эмбриональной нервной ткани и ткани обонятельной луковицы на восстановление функции стато-координаторной сферы после экспериментального травматического повреждения мозжечка

Ю.Ю. Сенчик

Цель — изучить влияние трансплантации эмбриональной нервной ткани (мозжечка) (ТЭНТ), полученной от 18-дневных зародышей (Е-18) крыс, и ткани обонятельной луковицы (ТТОЛ), полученной от половозрелых крыс, на течение процесса регенерации ЦНС после травматического повреждения полушария мозжечка в эксперименте.

Материалы и методы. Травму моделировали путем локального твердомеханического повреждения поверхности полушария мозжечка крыс-самок в возрасте 5,5 мес после выполнения трепанации в области задней черепной ямки. ТЭНТ и ТТОЛ производили на 7-е сутки после моделирования травмы в очищенное от некротических масс ложе ткани мозжечка. Сформировали 3 группы сравнения: моделирование травмы мозжечка, моделирование травмы мозжечка с очищением ложа ушиба на 7-е сутки, моделирование травмы мозжечка с очищением ложа ушиба на 7-е сутки и трансплантацией ткани эмбриональной почки (Е-18). Результаты оценивали путем теста «ходьбы по бруску» (beam walking test — BWT) каждые три дня до 60-х суток включительно.

Результаты. ТЭНТ способствует максимальному среди исследуемых групп положительному влиянию на регенерационный процесс. Восстановление функции стато-координаторной сферы в случае выполнения ТТОЛ проявляется равновеликим ее приростом в течение первого и второго месяцев эксперимента, в случае выполнения ТЭНТ — в течение третьей и четвертой недели. В течение первой недели после ТТОЛ наблюдают более интенсивный прирост показателя функции, чем в случае ТЭНТ.

Выводы. ТЭНТ усиливает интенсивность, однако не приводит к изменению качественных характеристик процесса восстановления стато-координаторной сферы. ТТОЛ вызывает появление нехарактерной для ТЭНТ ранней фазы посттрансплантационного положительного эффекта. ТТОЛ, в отличие от ТЭНТ, может рассматриваться как метод выбора для восстановительного лечения экспериментального повреждения мозжечка лишь на ранних этапах травматического процесса.

Ключевые слова: экспериментальная травма мозжечка, восстановительная нейрохирургия, нейрогенные клетки, эмбриональная нервная ткань, обонятельная луковица, нейротрансплантация.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Використання та оцінка ефективності L-лізину есцинатуза лікворологічними та ліквородинамічними показниками при гострій хребетно-спинномозковій травмі

Ш.С. Юлдашев, А.Р. Саттаров, А.Ш. Шодієв

Мета — оцінити ефективність використання L-лізину есцинату в лікуванні гострої хребетно-спинномозкової травми за лікворологічними і ліквородинамічними показниками.

Матеріали і методи. Проведено лікування 75 хворих віком від 15 до 69 років із хребетно-спинномозковою травмою. Чоловіків було 59 (78,6 %), жінок — 16 (21,3 %). Терміни госпіталізації хворих від моменту отримання травми становили від 8 до 48 год. Усі хворі при госпіталізації мали помірні неврологічні порушення у вигляді парезу, зниження чутливості нижче за рівень ушкодження і часткове порушення функції тазових органів. За шкалою Frankel вони належали до групи D. Пацієнтів розподілили на дві групи: в основній групі (n = 38) використали препарат L-лізину есцинат за запропонованою схемою, в контрольній (n = 37) — традиційне лікування із застосуванням сечогінних і кортикостероїдних препаратів. 

Результати. У 63,1 % хворих основної групи відзначено неврологічне поліпшення, тоді як у контрольній групі — лише у 32,4 %. Унаслідок протинабрякового ефекту L-лізину есцинату санації ліквору в основній групі досягнуто на 4—5 діб раніше, ніж у контрольній.

Висновки. Включення 0,1 % розчину L-лізину есцинату в комплексну інтенсивну терапію в гострий період хребетно-спинномозкової травми значно зменшує вираженість набряку спинного мозку, поліпшує прохідність субарахноїдального простору, кровообіг і ліквороциркуляцію в травмованій ділянці спинного мозку. Отримані результати свідчать про доцільність застосування препарату в гострий період хребетно-спинномозкової травми для зменшення набряку спинного мозку, що сприяє зменшенню тривалості стаціонарного лікування і рівня інвалідності.

Ключові слова: хребетно-спинномозкова травма, гострий період, ліквор, ліквородинамічні показники, L-лізину есцинат.

 

Использование и оценка эффективности L-лизина эсцината по ликворологическим и ликвородинамическим показателям при острой позвоночно-спинномозговой травме

Ш.С. Юлдашев, А.Р. Саттаров, А.Ш. Шодиев

Цель — оценить эффективность использования L-лизина эсцината в лечении острой позвоночно-спинномозговой травмы по ликворологическим и ликвородинамическим показателям.

Материалы и методы. Проведено лечение 75 больных в возрасте от 15 до 69 лет с позвоночно-спинномозговой травмой. Мужчин было 59 (78,6 %), женщин — 16 (21,3 %). Сроки госпитализации больных от момента получения травмы составили от 8 до 48 ч. Все больные при поступлении имели умеренные неврологические нарушения в виде пареза, снижение чувствительности ниже уровня повреждения и частичное нарушение функции тазовых органов. По шкале Frankel они относились к группе D. Пациентов распределили на две группы: в основной группе (n = 38) использовали препарат L-лизина эсцинат по предложенной схеме, в контрольной (n = 37) — традиционное лечение с применением мочегонных и кортикостероидных препаратов.

Результаты. У 63,1 % больных основной группы отмечено неврологическое улучшение, тогда как в контрольной группе — только у 32,4 %. Вследствие противоотечного эффекта L-лизина эсцината санация ликвора в основной группе достигнута на 4—5 сут раньше, чем в контрольной.

Выводы. Включение 0,1 % раствора L-лизина эсцината в комплексную интенсивную терапию в острый период позвоночно-спинномозговой травмы значительно уменьшает выраженность отека спинного мозга, улучшает проходимость субарахноидального пространства, кровообращение и ликвороциркуляцию в травмированном участке спинного мозга. Полученные результаты свидетельствуют о целесообразности применения препарата в острый период позвоночно-спинномозговой травмы для уменьшения отека спинного мозга, что способствует уменьшению продолжительности стационарного лечения и уровня инвалидности.

Ключевые слова: позвоночно-спинномозговая травма, острый период, ликвор, ликвородинамические показатели, L-лизина эсцинат.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

Ацеклофенак: терапевтична ефективність при остеоартрозі

Т.О. Раскіна

Обговорюються місце ацеклофенаку в групі нестероїдних протизапальних препаратів і його ефективність при остеоартрозі. 

Ключові слова: остеоартроз, ацеклофенак.

 

Ацеклофенак: терапевтическая эффективность при остеоартрозе

Т.А. Раскина

Обсуждаются место ацеклофенака в группе нестероидных противовоспалительных препаратов и его эффективность при остеоартрозе.   

Ключевые слова: остеоартроз, ацеклофенак.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 75

До питання нейропротекції в комплексній фармакотерапії пацієнтів з хворобою Паркінсона

І.В. Юров

Вивчено дію холіну альфосцерату (Гліатилін) у 67 пацієнтів з хворобою Паркінсона різних вікових груп і з різним дебютом захворювання. Усім пацієнтам проведено клініко-неврологічне і нейропсихологічне обстеження, оцінку ефективності специфічної терапії. Результати роботи дають підставу рекомендувати застосування Гліатиліну як препарату, який має нейропротекторні властивості, в комплексній терапії пацієнтів з хворобою Паркінсона.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, шкала UPDRS, холіну альфосцерат, Гліатилін.

 

К вопросу нейропротекции в комплексной фармакотерапии пациентов с болезнью Паркинсона

И.В. Юров

Изучено действие холина альфосцерата (Глиатилин) у 67 пациентов с болезнью Паркинсона разных возрастных групп и с разным дебютом заболевания. Всем пациентам провели клинико-неврологическое и нейропсихологическое обследование, оценку эффективности специфической терапии. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование Глиатилина как препарата, обладающего нейропротекторными свойствами, в комплексной фармакотерапии пациентов с болезнью Паркинсона.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, шкала UPDRS, холина альфосцерат, Глиатилин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/ukrneuroj.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 187


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»