В огляді аналізуються результати експериментальних та клінічних досліджень останніх років, інтерпретуються механізми розвитку гіпоперфузії та гіпометаболізму в перигематомній мозковій тканині після гострого внутрішньомозкового крововиливу. Використання сучасних методів нейровізуалізації не забезпечило переконливої доказової бази щодо наявності навколо гематоми маркера ішемії — ішемічної пенумбри. Перигематомна гіпоперфузія розглядається як наслідок мітохондріальної дисфункції, зниження метаболічної потреби у кисні, а не як ознака ішемічної пенумбри. Для відновлення функції нейронів метаболічної напівтіні після крововиливу обґрунтовується необхідність нейропротекції перигематомної мозкової тканини.

Ключові слова: внутрішньомозковий крововилив, мозковий кровотік, метаболізм, пошкодження тканини перигематоми, нейропротекція.

Хондродистрофічна міотонія характеризується генералізованою міотонічною міопатією, маскоподібнимобличчям, скелетною дисплазією, контрактурами суглобів, затримкою росту і дозрівання кісткової тканини. Ідентифіковано два типи захворювання залежно від віку дебюту: неонатальну форму, яку ще іноді називають 2 типом (синдром Става—Відеманна), і класичну форму (синдром Шварца—Джампела) з дебютом у немовлячому чидитячому віці. Мета терапії хондродистрофічної міотонії — електрична стабілізація м’язових мембран. Терапія передбачає використання антиконвульсантів та антиаритмічних препаратів.

Ключові слова: хондродистрофічна міотонія, синдром Шварца—Джампела, клініка, патогенез, діагностика, тактика лікування.

Мета — вивчення діагностичної цінності веноспондилографії і трансосальної системної венографії упередбаченні розповсюдження поліметилметакрилату у вени, які дренують тіло хребця при пункційнійперкутанній вертебропластиці.
Матеріали і методи. 48 хворим у період 2000—2009 рр. виконано вертебропластику грудного та поперекового відділів хребта з приводу гемангіом хребців, метастатичних пухлин, остеопоротичних і травматичнихнеускладнених переломів тіл хребців. Усього 48 хворим вертебропластику проведено на 59 рівнях, з них на 12 рівнях — двобічно. У 21 хворого групи I перед вертебропластикою венографічне дослідження не проводили(вертебропластику виконано на 26 рівнях). У 27 хворих групи II перед проведенням вертебропластики проведено веноспондилографію і трансосальну системну венографію (на всіх рівнях загалом проведено 33 веноспондилограми і виконано 33 вертебропластики тіл хребців).
Результати. Частота ускладнень у групі I становила 26,9 %, у II — 3 % (в одному випадку гемангіоми тілахребця виявлено вихід контрасту епідурально внаслідок використання дуже рідкого кісткового цементу). У групі I мав місце один випадок ускладнень, які потребували додаткового оперативного втручання і стаціонарного лікування.
Висновки. Вертебропластику слід проводити після веноспондилографії, яка є важливим діагностичнимметодом, що дає змогу прогнозувати вихід кісткового цементу у венозні дренажі тіла хребця. Ґрунтуючись на даних веноспондилографії, можливо ефективно запобігти цьому ускладненню та повноцінно заповнити кістковимцементом тіло хребця.

Ключові слова: пухлини хребта, переломи хребта, пункційна перкутанна вертебропластика.

Мета — вивчити клінічні вияви крововиливів у мозочок і стовбур мозку, що сталися на тлі артеріальної гіпертензії, для поліпшення діагностики та прогнозу у хворих з апоплексією.
Матеріали і методи. Проведено аналіз спостережень за 164 хворими з гіпертензивними крововиливами умозочок та стовбур мозку. Переважали чоловіки — 84 (51 %). У 98 (60 %) хворих був крововилив у стовбур мозку, урешти — у мозочок. Тяжка форма артеріальної гіпертензії мала місце у 50 % хворих, помірний та високий артеріальний тиск — у кожного четвертого.
Результати. У більшості хворих (70 %) із крововиливами у стовбур мозку свідомість була порушена за типом сопора — коми, тоді як при крововиливах у мозочок такі порушення свідомості були у 48 %. Клінічна картина крововиливів у мозочок та стовбур мозку залежить від темпу геморагії, її об’єму та розташування щодо ліквороносних шляхів і розвитку гідроцефального синдрому, який виявлено у 68 (42 %) хворих. Відзначено блискавичну, гостру, підгостру та хронічну форми крововиливів у мозочок та стовбур мозку. Найчастіше крововилививиникають в осіб чоловічої статі. Встановлено, що частота крововиливів в стовбур мозку більша порівняно зчастотою крововиливів у мозочок.
Висновки. Церебелярностовбурові крововиливи на тлі артеріальної гіпертензії характеризуються тяжкимклінічним перебігом та високою летальністю, але не є фатальними. Тяжкий стан хворих, часто з вітальними розладами та розвитком гідроцефального синдрому, потребує динамічного спостереження та лікування в спеціалізованих відділеннях, де за необхідності можуть бути виконані ургентні нейрохірургічні втручання. В діагностиці крововиливів у мозочок і стовбур мозку важливе значення мають динаміка клінічних виявів захворювання та дані додаткових нейровізуалізуючих досліджень (комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії).

Ключові слова: стовбур мозку, мозочок, крововилив, перебіг блискавичний, гострий, гіпертензія, гематома, оклюзійно-гідроцефальний синдром.

Мета — встановити причину когнітивних порушень у хворих, які перенесли мозковий інсульт. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 42 хворих. Основну групу (11 чоловіків та 10 жінок) становили хворі, які перенесли ішемічний інсульт, верифікований за допомогою комп’ютерної томографії. У контрольну групу (14 чоловіків та 7 жінок) увійшли хворі, які перебували на лікуванні у невролога з приводу захворювань периферичної нервової системи та мали ознаки судинних захворювань. Середній вік хворих в основній групі становив (54,8 ± 3,2) року, в контрольній — (51,6 ± 5,6) року. Для дослідження когнітивного дефіциту використовуваликоротку шкалу психічного статусу (Mini-Mental State Examination — MMSE), батарею тестів лобної дисфункції (Frontal Assessment Battery — FAB), таблиці Шульте та тест малювання годинника.
Результати. За тестом ММSE пацієнти основної групи набрали в середньому (28,6 ± 1,4) бала, в контрольній — (29,0 ± 1,0) бал. За тестом FAB — відповідно (16,7 ± 0,3) та (17,9 ± 0,9) бала. Для заповнення таблиць Шульте восновній групі було використано в середньому (43,1 ± 0,01) с, а в контрольній — (40,0 ± 0,05) с. За тестом малювання годинника в основній групі пацієнти набрали в середньому (7,2 ± 0,07) бала, в контрольній — (9,9 ± 0,09) бала.
Висновки. Наявність когнітивних порушень у хворих основної групи, які перенесли мозковий інсульт, тавідсутність ознак когнітивного дефіциту у хворих контрольної групи із судинними захворюваннями без мозкового інсульту в анамнезі дають підставу зробити висновок, що причиною когнітивного дефіциту у хворих основної групи є мозковий інсульт.

Ключові слова: когнітивні порушення, судинні захворювання, інсульт.

Мета — вивчення особливостей перебігу та характерних неврологічних проявів менінгоенцефаліту у ВІЛ-позитивних пацієнтів та хворих у стадії СНІДу.
Матеріали і методи. Проаналізовано 70 випадків менінгіту та менінгоенцефаліту у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які проходили стаціонарне лікування в Одеському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом.
Результати. Встановлено, що наявність захворювань, що вивчалися, значно обтяжувала стан пацієнтів тапогіршувала прогноз, про що свідчить висока летальність. Також було вивчено розподіл хворих за статтю, віком,наявність характерних клінічних даних та їхню відповідність результатам інструментального дослідження.
Висновки. У хворих з ВІЛ-інфекцією менінгіт/менінгоенцефаліт перебігають на тлі кількох опортуністичних інфекцій, що ускладнює вибір тактики лікування. ВІЛ-інфіковані пацієнти з мінімальними скаргами, які дають підставу запідозрити ураження ЦНС, мають пройти поглиблене обстеження (комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія, серологічне дослідження сироватки крові і спинномозкової рідини) для якомога ранньої діагностикименінгітів/менінгоенцефалітів. Наявність характерних клінічних симптомів, патогномонічних для синдрому набутого імунодефіциту, навіть за відсутності епідеміологічних передумов в анамнезі, є показанням до проведення специфічного обстеження на ВІЛ-інфекцію, що необхідно враховувати під час дотестового консультування.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, менінгіт, менінгоенцефаліт, вогнищева симптоматика, імуносупресія.

Проведено ретроспективний та поточний аналіз випадків верифікованого фатального гострого ішемічногомозкового інсульту в клініці невідкладної нейрохірургії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Встановлено, що більшість померлих від ішемічного інсульту — особи віком 46—59 років, тобто люди соціально активного та працездатного віку. В цій же віковій групі у більш ніж половини хворих виявлено атеросклеротичне ураження судин мозку. У більшості пацієнтів зареєстровано чинники ризику церебральних інсультів, що потенційно модифікуються: артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, фібриляцію передсердь, наявність шкідливих звичок тощо. Проведене дослідження засвідчило, що третина хворих протягом більш ніж 6 год після появи симптоматикине зверталися по медичну допомогу, тобто госпіталізовані в клініку поза межами «вікна терапевтичних можливостей». Необхідна координація зусиль медиків різних спеціальностей з метою профілактики церебральних інсультів.

Ключові слова: фатальний гострий ішемічний інсульт, догоспітальний та госпітальний етап, швидка медична допомога.

Мета — дослідити вплив статинів і Оксибралу на показники мікро- та макроциркуляції вертебробазилярного басейну та обґрунтувати їх застосування для лікування і вторинної профілактики гострих порушень мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні; вивчити роль антифосфоліпідних антитіл у розвитку ішемічної патології головного мозку.

Матеріали і методи. Обстежено 46 хворих з гострими порушеннями мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні. Проведено транскраніальну допплерографію, біомікроскопію бульбарної кон’юнктиви, скринінгове анкетування для виявлення антифосфоліпідного синдрому та визначення рівня антифосфоліпідних антитіл.

Результати. На тлі комплексного лікування спостерігали зростання лінійної швидкості кровотоку, зменшення кон’юнктивального індексу за рахунок редукції периваскулярних змін. При застосуванні статинів приріст лінійноїшвидкості кровотоку значно збільшувався, а кон’юнктивальний індекс знижувався за рахунок стабілізації кровоплину. Дія Оксибралу переважно спрямована на стабілізацію венозного відтоку та нормалізацію судинного тонусу.

Висновки. Встановлено ефективність застосування статинів та Оксибралу для лікування і вторинної профілактики гострих порушень мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні та доведено їх сприятливийвплив на гемодинаміку головного мозку. Виявлено тісний взаємозв’язок між циркуляцією антифосфоліпідних антитіл та виникненням ішемічної патології головного мозку.

Ключові слова: гостре порушення мозкового кровообігу, вертебробазилярний басейн, мікроциркуляція, статини, Оксибрал.

Мета — порівняти зміни рівня гліального фібрилярного кислого білка (ГФКБ) головного мозку як маркераушкодження при ішемічному інсульті та цереброкардіальному синдромі (ЦКС), визначити основні патогенетичнізакономірності порушень гемостазу та систем фібринолізу-протеолізу при ішемічному інсульті та ЦКС, а такожоцінити ефективність застосування цитопротекторної терапії біофлавоноїдом кверцетином за впливом на ці показники.

Матеріали і методи. Відкрите, частково рандомізоване, монопопуляційне, одноцентрове, стратифіковане, частково контрольоване дослідження охоплювало 123 особи обох статей (20 осіб склали контрольну групу) віком від 39 до 68 років (середній вік (53,27 ± 5,21) року), хворих на ішемічний інсульт та ЦКС. Організація дослідження включала: скринінг пацієнтів та селекцію/виключення; проведення клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень; призначення лікування відповідно до мети дослідження; повторне обстеження, узагальненняотриманих даних, аналіз ефективності лікування. Досліджували параметри всіх фаз гемокоагуляції, систему про-теолізу-фібринолізу, рівень ГФКБ.

Результати. У хворих на ішемічний інсульт виявили тенденцію до посилення гемокоагуляції. Формування ЦКС суттєво погіршує стан систем гемокоагуляції у бік гіперкоагуляції, виснажує фібринолітичну активність плаз>ми. В усіх хворих дослідних груп рівень ГФКБ у плазмі периферичної крові був вірогідно підвищеним порівняно зконтролем (p < 0,01—0,05), концентрація ГФКБ у хворих на гострий ішемічний інсульт та ЦКС не відрізнялася. До>даткова терапія кверцетином дала змогу знизити концентрацію ГФКБ у плазмі на 37,0 % (p < 0,01).

Висновки. Формування ЦКС суттєво порушує систему гемостазу хворих. Призначення цитопротектора —біофлавоноїду кверцетину — дало змогу досягти вірогідного коригувального ефекту на окремі показники гемостазу, найбільш вираженим був вплив на концентрацію ГФКБ. Отримані результати дають змогу рекомендувативключення кверцетину у комплекс терапії цереброкардіального синдрому.

Ключові слова: цереброкардіальний синдром, цитопротекторна терапія, ішемічний інсульт, гліальний фібрилярний кислий білок.

Мета — визначити функціональний стан коркових структур слухового аналізатора у хворих з порушенняммозкової гемодинаміки при дисциркуляторній енцефалопатії (ДЕ) на основі результатів довголатентних слуховихвикликаних потенціалів (ДСВП) за контралатеральної стимуляції тонами 1 і 4 кГц.
Матеріали і методи. Обстежено 53 хворих з ДЕ віком від 31 до 60 років. Контрольну групу склали 40 здоровихосіб. Методи: комплексна аудіометрія, слухові викликані потенціали, методи дослідження мозкової гемодинаміки.
Результати. У всіх хворих на ДЕ виявлено порушення звукосприйняття на тлі порушень мозкової гемодинаміки. За контралатеральної стимуляції тоном 1 і 4 кГц зафіксовано статистично достовірне збільшення середніх значень латентних періодів піків хвиль ДСВП N2 — відповідно на 17,2 мс ((272,0 ± 1,3) мс в основній групіта (254,8 ± 1,9) мс — у контрольній) і 22,2 мс ((269,9 ± 1,3) мс в основній групі та (249,8 ± 1,4) мс — у контрольній).
Висновки. У хворих з порушенням мозкової гемодинаміки при ДЕ реєструються порушення функції коркового відділу слухового аналізатора у вигляді достовірного подовження латентних періодів компонентів N2 ДСВП законтралатеральної стимуляції тонами 1 і 4 кГц порівняно з контрольною групою здорових осіб, що свідчить прозміну активності центрального рівня слухового аналізатора як наслідок ураження при цьому захворюванні кор>кових структур головного мозку.

Ключові слова: дисциркуляторна енцефалопатія, порушення слуху, слухові викликані потенціали.

Мета — вивчення особливостей клінічного перебігу ішемічного інсульту у гострий та ранній відновний період і визначення впливу клініко-демографічних показників на якість життя хворих протягом року після перенесеного ішемічного інсульту.
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне та лабораторне обстеження 116 хворихвіком від 40 до 84 років (середній вік — (63,62 ± 9,67) року) у гострий період ішемічного інсульту та через 3, 6 та 12 міс після нього. Діагноз та локалізацію вогнища верифікували за допомогою магнітно-резонансної та/абокомп’ютерної томографії головного мозку. Ступінь тяжкості оцінювали за шкалою NIHSS, рівень функціональної незалежності — за допомогою індексу Бартела, ступінь функціональних порушень — за модифікованою шкалоюРенкіна. Наявність депресії визначали за допомогою шкали DASS. Якість життя оцінювали за опитувальником SF-36.
Результати. Встановлено, що найбільше на якість життя хворих впливав рівень функціональної незалежності, який визначав не тільки фізичні складові оцінки якості життя протягом року після інсульту, а й психічні і соціальні її аспекти та наявні депресивні розлади, що погіршували якість життя за складовими як психічного, так іфізичного здоров’я. Ступінь тяжкості інсульту впливав на оцінку за психічним компонентом здоров’я та йогоскладовими, вік хворих — на складові якості життя, що відповідали загальному стану здоров’я та соціальному функціонуванню хворих.
Висновки. Протягом року після перенесеного ішемічного інсульту чинниками, що погіршують оцінку якостіжиття, є похилий вік, жіноча стать, більша тяжкість інсульту, виражена функціональна залежність та депресія будь-якого ступеня тяжкості.

Ключові слова: ішемічний інсульт, якість життя, SF-36.

Мета — розроблення, патогенетичне обґрунтування та клінічна апробація системи відновного лікування рефлекторних м’язово-тонічних синдромів.
Матеріали і методи. Обстежено 357 пацієнтів віком від 18 до 45 років з рефлекторними м’язово-тонічнимибольовими синдромами (РМС) у ділянках шиї, плечолопатковій, тулуба, нижніх кінцівок. Використовували такі методи дослідження: клінічний неврологічний, вертеброневрологічний, візуальної діагностики, мануального м’язового тестування, нейропсихологічні, вегетологічні, статистичні.
Результати. Встановлено особливості формування РМС незалежно від локалізації на тлі порушення біомеханіки хребта та зміненого рухового патерну. Розроблено систему відновного лікування, яка включає біомеханічну корекцію хребта, мануальну терапію, акупунктуру, лікувальну гімнастику в поєднанні з медикаментозною терапією.
Висновки. При розробці програм відновного лікування РМС необхідно враховувати біомеханічні порушення хребта, стан вегетативної нервової системи та симетризацію м’язового корсета, що дає змогу досягти високого та стійкого терапевтичного ефекту за умови дотримання пацієнтами всіх рекомендацій.

Ключові слова: рефлекторні м’язово-тонічні синдроми, мануальна терапія, акупунктура.

Мета — вивчення кореляція між об’ємом задньої черепної ями, ступенем зміщення мигдаликів мозочка, об’ємом сирінгомієлітичної кісти.
Матеріали і методи. Робота ґрунтується на аналізі результатів хірургічного лікування 120 хворих з мальформацій Кіарі з порушенням ліквороциркуляції на краніовертебральному рівні, з сирінгомієлією (61 хворий) або без неї (59). Усім пацієнтам проведено МРТ-дослідження. Параметри сирінгомієлітичної кісти визначалина сагітальних МРТ-зрізах, вимірювали об’єм задньої черепної ями, ступінь зміщення мигдаликів мозочка у великий потиличний отвір.
Результати. Об’єм задньої черепної ями до операції обернено пропорційно корелював з об’ємом сирінгомієлітичної кісти до операції (r = –0,891415), ступенем зміщення мигдаликів мозочка до операції (r = –0,863482),тривалістю захворювання до операції (r = –0,781014). Об’єм задньої черепної ями відразу після операції та черезрік прямо пропорційно корелював об’ємом задньої черепної ями до операції, обернено пропорційно — зоб’ємом сирінгомієлітичної кісти до і після операції, зі ступенем зміщення мигдаликів мозочка до операції, тривалістю захворювання до операції. Об’єм сирінгомієлітичної кісти до і після операції прямо пропорційно корелював зі ступенем зміщення мигдаликів мозочка.
Висновки. Отримані дані свідчать, що чим менше об’єм задньої черепної ями, тим більше ступінь дислокаціїмигдаликів мозочка та об’єм сирінгомієлітичної кісти і менше тривалість захворювання до хірургічного лікування.

Ключові слова: аномалія Кіарі, сирінгомієлія, сирінгомієлітична кіста.

Антитромбоцитарні препарати є одним з основних компонентів лікування хворих на атеротромботичні ускладнення та профілактики ішемічного інсульту. Їхня ефективність доведена в рандомізованих дослідженнях, алебагато хворих, які отримують антитромбоцитарні препарати, зазнають повторних ішемічних серцево-судиннихкатастроф. У статті розглядається поняття аспіринорезистентності та можливі механізми відповіді на лікування антитромбоцитарними препаратами.

Ключові слова: ішемічний інсульт, антитромбоцитарні препарати, аспіринорезистентність, клопідогрель.

Изучено влияние препарата Альмер (донепезил) у 30 больных с посттравматическими когнитивныминарушениями. Период наблюдения и лечения составил 3 мес. Полученные результаты свидетельствуют о положительном влиянии препарата Альмер на исследуемые нейропсихологические функции. Препарат рекомендован к применению для улучшения внимания и памяти у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмойв восстановительный период. Препарат Альмер (донепезил) имеет удовлетворительный уровень безопасности, высокий комплайенс.

Ключові слова: посттравматические когнитивные нарушения, Альмер, донепезил, холинергическаяфармакотерапия.

Вэтиопатогенезе тиков важную роль играют генетические и иммунные механизмы, перинатальная патология, а также психосоциальные факторы.
Всегда следует иметь в виду возможность воздействия нескольких факторов, влияющих друг на друга.

В феврале 2007 г. Американская ассоциация сердца опубликовала официальное заключение о применении нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) при наличии скелетно-мышечной боли у пациентов с кардиоваскулярными заболеваниями или факторами риска ишемической болезни сердца. Согласно этому документу
в тех случаях, когда ацетаминофен, ацетилсалициловая кислота (АСК), трамадол или краткосрочный прием наркотических аналгетиков не обеспечи
вают контроль симптомов у указанной категории пациентов, следующим шагом является назначение неацетилированных салицилатов, затем — неселективных НПВП и НПВП с умеренной селективностью относительно циклооксигеназы 2 (ЦОГ-2) и лишь при их неэффективности — высокоселективных ингибиторов ЦОГ-2. Также отмечается, что на каждом из этих этапов необходимо уравновешивать риск и пользу терапии, используя АСК и ингибиторы протонной помпы (ИПП) для минимизации риска тромботических осложнений и желудочно-кишечных кровотечений (ЖКК) соответственно.
В 2005 г. Американская коллегия ревматологии внесла в свое руководство следующую поправку: «Соотношение польза/риск у специфических ингибиторов ЦОГ-2 позволяет продолжить их применение в США, однако пациенты должны быть проинформированы о потенциальном кардиоваскулярном риске». Хотя все НПВП ассоциируются со схожими кардиоваскулярными рисками, некоторые средства, по всей видимости, являются более безопасными, чем другие.