Наведено клінічний опис, неврологічні прояви, підходи до діагностики аномалій хребта та церебральних структур краніовертебрального переходу (платибазія, базилярна імпресія, порок Кліппеля—Фейля, аномалія Арнольда—Кіарі і Денді—Уокера, пороки розвитку атлантоаксіального з’єднання). Для їхнього виявлення необхідно проводити рентгенологічне обстеження кісткових структур та комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію структур головного і спинного мозку. Своєчасне виявлення подібних аномалій є одним із дієвих методів профілактики серйозних неврологічних ускладнень.

Ключові слова: аномалії краніовертебрального переходу, неврологічні прояви, діагностика.

Мета — визначення впливу біомеханічної корекції хребта та мануальної терапії на порушення церебральної гемодинаміки у хворих з рефлекторними м'язово-тонічними синдромами шийного рівня.

Матеріали і методи. Церебральну гемодинаміку вивчено у 129 пацієнтів, які страждають на рефлекторні м’язово-тонічні синдроми шийного рівня (цервікалгії, цервікокраніалгії, цервікобрахіалгії), за допомогою методів транскраніальної допплерографії та реоенцефалографії. Проаналізовано вплив мануальної терапії на артеріальний та венозний кровоплин у 107 пацієнтів.

Результати. У пацієнтів, які страждають на рефлекторні м’язово-тонічні синдроми шийної локалізації, виявлено зміни церебральної гемодинаміки переважно функціонального характеру, які за тривалого існування можуть призводити до розвитку стійкої гемодинамічної дисциркуляції. Мануальна терапія виявилася ефективною для ліквідації як м’язово-тонічних, так і гемодинамічних порушень.

Висновки. Рефлекторні м’язово-тонічні синдроми шийного рівня спричиняють вторинні зміни артеріальної та венозної гемодинаміки функціонального характеру. Використання мануальної терапії сприяє ліквідації гемодинамічних порушень, пов’язаних з м’язово-тонічними синдромами.

Ключові слова: церебральна гемодинаміка, рефлекторні м’язово-тонічні синдроми, мануальна терапія.

Мета — виявлення особливостей оцінки якості життя інвалідами внаслідок розсіяного склерозу; порівняльний аналіз показників якості життя інвалідів унаслідок розсіяного склерозу і хронічних соматичних захворювань для визначення найефективнішої організації реабілітаційного процесу.

Матеріали і методи. На базі неврологічного та терапевтичного відділень УкрДержНДІМСПІ обстежено 71 інваліда III групи з розсіяним склерозом і хронічними інвалідизуючими соматичними захворюваннями дихальної і травної систем (виразкова хвороба шлунка, бронхіальна астма), без вираженої психотичної симптоматики.

Хворих було обстежено за допомогою опитувальника ВООЗ ЯЖ-100.

Результати. Для всіх інвалідів відзначено істотне зниження показників якості життя за всіма досліджуваними напрямками. Для кожного захворювання можна виділити специфічні особливості зниження якості життя. У хворих на розсіяний склероз зниження якості життя має вираженіший характер, зачіпає всі досліджувані сфери якості життя.

Висновки. В результаті дослідження якості життя виділено додаткові критерії проведення медико-соціальної експертизи, визначено шляхи оптимізації лікувального та реабілітаційного процесу з урахуванням суб’єктивного розуміння хворим своїх проблем.

Ключові слова: розсіяний склероз, інвалідність, якість життя, опитувальник ВООЗ ЯЖ-100, реабілітація.

Проведено аналіз серії з 24 хворих, прооперованих з приводу латеральних кил дисків поперекового відділу хребта. Оцінка включала клінічні дослідження, дані комп'ютерної (КТ) та магнітно-резонансної (МРТ) томографії. Інтерлямінарний доступ застосовано у 13 хворих, латеральний — у 6, фасетектомію виконано у 5 хворих.

Форамінальні кили дисків мали специфічну клінічну картину, зокрема грубий больовий синдром. Точна доопераційна діагностика була важливим моментом. Післяопераційні результати були добрі в 91 %. У решти хворих залишився резидуальний біль. У тих хворих, які мали радикулярний неврологічний дефіцит, повного регресу досягнуто лише у 16 % випадків. Латеральні кили поперекового відділу мають характерні клінічні, КТ- та МРТ-ознаки.

Доступ до більшості таких кил можливий через інтерлямінарний підхід. Латеральний підхід є найбільш доцільним при екстрафорамінальних латеральних килах.

Ключові слова: кили дисків, хірургічне лікування.

Мета — вивчити клінічні та патобіокінематичні особливості вертеброгенних грудних больових синдромів (ВГБС) для оптимізації лікувально-діагностичних заходів.

Матеріали і методи. Обстежено 500 хворих з ВГБС. Оцінювали показники вертебродинаміки, ступінь вираження болю та гіпертонусу м’язів у хворих з рефлекторними синдромами та радикулопатіями. За допомогою мануально-м’язового тестування визначали типи патобіокінематичних розладів та рівні функціонального блокування хребетно-рухових сегментів, а також блокування реберно-грудинних та реберно-хребтових зчленувань.

Результати. Виявлено клінічні особливості ВГБС із м’язово-тонічними, нейродистрофічними виявами та радикулопатіями, а також особливості патобіокінематичних розладів при різних ВГБС. Доведено їхній суттєвий вплив на формування клінічної картини та перебіг процесу, що необхідно враховувати на етапі діагностики і для призначення патогенетично обґрунтованої комплексної терапії.

Висновки. Діагностика вертеброгенних грудних больових синдромів має бути комплексною, із застосуванням неврологічного та мануального обстеження, що дає змогу виявити їхні клінічні та патобіокінематичні особливості і впливати на всі патогенетичні ланки процесу.

Ключові слова: вертеброгенні грудні неврологічні синдроми, клінічні та патобіокінематичні особливості.

Мета — встановити діагностичні критерії порушень церебральної венозної гемодинаміки при хронічній ішемії мозку, оцінити терапевтичну ефективність венотонічних засобів при порушенні венозного мозкового кровоплину.

Матеріали і методи. Обстежено 83 хворих з хронічною ішемією мозку, у яких виявлено порушення венозного відтоку з порожнини черепа. Пацієнтам до та після лікування проводили дуплексне сканування брахіоцефальних судин, ехоофтальмоскопію.

Результати. Вперше у пацієнтів з хронічною ішемією мозку проведено діагностику та встановлено критерії порушень венозного відтоку із порожнини черепа шляхом дослідження кількісних та якісних показників кровоплину у великій вені мозку, внутрішніх яремних венах та центральних венах сітківки. Про наявність у пацієнтів з хронічною ішемією мозку венозної недостатності мозкового кровообігу свідчать підвищення швидкості кровоплину у великій вені мозку, розширення внутрішніх яремних вен.

Висновки. Ознакою венозної мозкової недостатності у пацієнтів з хронічною ішемією мозку є підвищення максимальної швидкості кровоплину у великій вені мозку понад 20 см/с. У схемі лікування хворих з хронічною ішемією мозку за наявності утрудненого венозного мозкового кровоплину доцільно використовувати венотонічні препарати, до складу яких входить діосмін, у дозі 1200 мг/добу.

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, транскраніальне дуплексне сканування, ехоофтальмоскопія, брахіоцефальні судини, венозний відтік із порожнини черепа, діосмін.

Мета — провести комплексний аналіз впливу Мексикору на функціональний стан центральної нервової системи у пацієнтів похилого та старечого віку, які перенесли кардіоемболічний інсульт (КЕІ).

Матеріали і методи. У комплексному клініко-неврологічному дослідженні взяли участь 25 пацієнтів похилого та старечого віку з постійною формою фібриляції передсердь (ФП), які перенесли КЕІ. Середній вік — (69,3 ± 1,4) року. Біоелектричну активність головного мозку з частотноBамплітудною характеристикою ритму ЕЕГ вивчали на 16-канальному електроенцефалографі Neurofax EEGB1100 (Nihon Kohden, Японія). Дослідження проводили до та після лікування Мексикором.

Результати. У пацієнтів, які перенесли КЕІ, Мексикор спричиняє реорганізацію структур біоелектричної активності головного мозку, мозаїка цієї реорганізації має півкульні особливості. У пацієнтів з правопівкульним інсультом Мексикор переважно збільшує інтенсивність у діапазоні α1-, α2-ритмів як в ураженій, так і в інтактній півкулі та частоту α-ритму в лобній ділянці ураженої півкулі. У пацієнтів з лівопівкульним інсультом основним проявом дії Мексикору є зниження інтенсивності в діапазоні δ- и θ-ритмів як в ураженій, так і в інтактній півкулі.

Висновки. У пацієнтів, які перенесли КЕІ, Мексикор справляє гармонізуючий вплив на біоелектричну активність головного мозку, посилюючи інтенсивність альфаBактивності та знижуючи інтенсивність повільних ритмів, що дає підстави рекомендувати застосування Мексикору для реабілітації таких хворих.

Ключові слова: кардіоемболічний інсульт, біоелектрична активність головного мозку, Мексикор.

Мета — встановити діагностичне значення вмісту васкулоендотеліального фактора росту у хворих на гострий ішемічний інсульт (ГІІ) залежно від наявності інсулінорезистентності та антифосфоліпідного синдрому.

Матеріали і методи. Обстежено 44 хворих на ГІІ, які були розділені на три групи: 14 хворих без ознак метаболічного (МС) і антифосфоліпідного (АФС) синдрому — І група, 20 хворих з ознаками МС — ІІ група; 10 хворих з ознаками АФС на тлі МС — ІІІ група. Оцінювали ступінь порушення неврологічних, когнітивних функцій та інвалідизації. Визначали антропометричні показники, індекс інсулінорезистентності, показники ліпідного обміну, тромбоцитарної ланки гемостазу, пероксидації ліпідів і метаболічної інтоксикації. Рівень васкулоендотеліального фактора росту та антифосфоліпідних антитіл у крові визначали імуноферментним методом.

Результати. У всіх хворих на ГІІ виявлено підвищення вмісту васкулоендотеліального фактора росту у крові, особливо за наявності МС і АФС, що супроводжувалося тяжчим перебігом захворювання у ранній період.

Встановлено взаємозв’язок між збільшенням вмісту васкулоендотеліального фактора росту у крові хворих на ГІІ та ступенем дисліпідемії, вираженістю інсулінорезистентності і метаболічної інтоксикації, порушенням тромбоцитарної ланки гемостазу, рівнем активації пероксидації ліпідів і титрами антифосфоліпідних антитіл у крові.

Висновки. Збільшення вмісту васкулоендотеліального фактора росту у крові хворих на ГІІ має важливе діагностичне значення щодо прогнозування і контролю перебігу захворювання.

Ключові слова: гострий ішемічний інсульт, васкулоендотеліальний фактор росту.

Мета — встановити ступінь вираження та роль ендотеліальної дисфункції (ЕД) у виникненні та прогресуванні діабетичної дистальної симетричної поліневропатії (ДДСП) у взаємозв’язку з функціональним станом печінки у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.

Матеріали і методи. Обстежено 120 хворих на ЦД 2 типу, ускладнений ДДСП (І стадії за класифікацією D.I. Dyck, P.K. Tomas (1999) — 11 осіб, ІІА — 72, ІІВ — 9 та ІІІ — 28). Проводили електронейроміографічне (ЕНМГ) тестування периферійних нервів нижніх та верхніх кінцівок, визначали рівень органоспецифічних ферментів печінки і маркерів ендотеліальної дисфункції (ЕД) — оксиду азоту (NO) та ендотеліну-1 (ЕТ-1) — в сироватці крові. Статистичну обробку здійснювали методами кореляційного, дисперсійного та факторного аналізу даних за допомогою пакета StatSoft/Statistica 6.0.

Результати. Методом факторного аналізу отримано два інтегральні показники (ІП), які містять 64 % сумарної інформації всіх даних ЕНМГ-дослідження нервів нижніх та верхніх кінцівок і відображують функціональний стан периферійних нервів. Встановлено, що ЕД, яка виявляється зменшенням рівня NO та зростанням — ЕТ-1 при ЦД 2 типу, передує розвитку уражень периферійних нервів, а подальше зниження рівня NO та підвищення рівня ЕТ-1 можуть бути критерієм прогресування невропатії. Встановлено зв’язок між рівнями органоспецифічних ферментів печінки та вмістом NO і ЕТ-1, а також між цими показниками та ІП.

Висновки. ЕД є важливим чинником ризику розвитку та прогресування дисфункції печінки і взаємопов’язаного з нею порушення функціонального стану периферійних нервів. Перспективним є подальше вивчення маркерів функціонального стану печінки, ЕД та показників ЕНМГ в динаміці лікування для пошуку ефективного методу терапії та запобігання прогресуванню ДДСП.

Ключові слова: діабетична поліневропатія, ендотеліальна дисфункція, функціональний стан печінки.

Мета — вивчення особливостей когнітивного статусу хворих на гіпертонічну дисциркуляторну енцефалопатію (ГДЕ) із синдромом помірних когнітивних порушень (ПКП) і без нього з урахуванням віку, статі, тривалості захворювання.

Матеріали і методи. Обстежено 80 осіб похилого віку, які страждали на ГДЕ. У 50 хворих діагностовано синдром ПКП (перша група), у решти синдром ПКП не виявлено (друга група). Для оцінки стану когнітивних функцій застосовували низку експериментально-психологічних тестів.

Результати. У хворих із синдромом ПКП знижені рівень уваги, резервні можливості оперативної зорової, слухової та механічної пам’яті. У них гірше формуються логічні асоціативні зв’язки та нові асоціативні зорові образи, гірша здатність до сприйняття та відтворювання зорового матеріалу. Найбільше достовірних кореляційних зв’язків встановлено в групі хворих із синдромом ПКП.

Висновки. Для вивчення особливостей формування когнітивних порушень у хворих на ГДЕ старшого віку важливим є детальне комплексне експериментально-психологічне обстеження.

Ключові слова: гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія, синдром помірних когнітивних порушень, експериментально-психологічні тести, кореляційний аналіз.

Мета — виявити фактори ризику й особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ) у двох біогеохімічних регіонах Закарпаття.

Матеріали і методи. Обстежено 50 хворих з ДЕ з регіону з йодною недостатністю й 50 — з регіону з підвищеним вмістом хлориду натрію. Крім клінічного обстеження, всім хворим проведено електроенцефалографію, комп’ютерну й магнітно-резонансну томографію, визначення рівнів загального холестерину, тригліцеридів, бета-ліпопротеїдів, натрію, йоду, гормонів щитоподібної залози. За розробленою схемою вивчено когнітивні розлади.

Результати. Встановлено, що у хворих з ДЕ з регіону з йодним дефіцитом домінують когнітивні розлади, а з регіону з підвищеним вмістом хлориду натрію — кохлеовестибулярні. Мозкові інсульти частіше спостерігали у хворих з ДЕ з регіону з підвищеним вмістом хлориду натрію. Мультифокальні інфаркти мозку частіше спостерігали у хворих з регіону з йодним дефіцитом.

Висновки. Проживання у біогеохімічних регіонах Закарпаття є чинником ризику мозкових інсультів.

Ключові слова: фактори ризику, біогеохімічні регіони, дисциркуляторна енцефалопатія, когнітивні розлади.

Розглянуто причини виникнення хіазмального синдрому, патогенез, основні клінічні прояви, особливості класифікації, методів діагностики, перебігу у хворих з різними захворюваннями хіазмально-селярної ділянки (аденома гіпофіза, краніофарингіома тощо). Важливим є визначення ранніх симптомів захворювання для надання своєчасної нейрохірургічної допомоги.

Ключові слова: хіазма, гострота зору, поле зору, зоровий нерв.

Мета — дослідження порівняльної антиоксидантної ефективності Солкосерилу в умовах експериментальної черепно-мозкової травми (ЧМТ) та ішемічного інсульту (ІІ).

Матеріали і методи. Дослідження проводили в умовах хрoнічнoгo експерименту на щурах лінії Віcтар із дотриманням основних нормативних і етичних вимог проведення лабораторних та інших дослідів з участю піддослідних тварин різних видів на моделях експериментальної ЧМТ та ІІ. Виділяли три групи тварин: контрольну, тварини з травматичним та ішемічним ушкодженням мозку (ТІУМ) без лікування та тварини з ТІУМ із введенням Солкосерилу. Через 24 год, 4, 7 і 14 діб після відтворення ТІУМ у крові тварин визначали концентрацію продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активність окремих антиоксидантних ферментів.

Результати. Отримані дані свідчать про односпрямоване накопичення у крові тварин із ТІУМ проміжних продуктів ПОЛ — малонового діальдегіду (МДА) і дієнових кон’югат (ДК) і зниження активності антиоксидантних ферментів — каталази, супероксиддисмутази (СОД) і глутатіонпероксидази (ГП), що спостерігалося авторами протягом 14 діб. Застосування Солкосерилу в більшості випадків сприяло нормалізації концентрації МДА і ДК, а також активності каталази, СОД і ГП на 7-му добу після експериментального відтворення досліджуваних патологічних станів.

Висновки. Посилення процесів ПОЛ і зниження антиоксидантного захисту є спільною патогенетичною ланкою ЧМТ і ІІ. Антиоксидантна активність Солкосерилу при ТІУМ є експериментальним доказом доцільності клінічного тестування препарату в пацієнтів із ЧМТ та ІІ.

Ключові слова: травматичне ушкодження мозку, ішемічне ушкодження мозку, черепно-мозкова травма, інсульт, перекисне окиснення ліпідів, патофізіологічні механізми, Солкосерил.

Проведено комплексну оцінку ефективності препарату Гілоба фітосоми у хворих із вестибулярними порушеннями при хронічній цереброваскулярній недостатності. Обстежено 108 пацієнтів (61 чоловіка і 47 жінок) віком від 35 до 55 років, середній вік — (44,3 ± 5,1) року. Хворих розділили на дві групи: у першій (n = 72) застосовували традиційну терапію, в другій (n = 36) — додатково Гілоба фітосоми у дозі 120 мг/добу. Лікування проводили протягом 3 місяців. Статистичний аналіз змін комплексу діагностичних показників, що характеризують різні компоненти вегетативної регуляції організму, засвідчив, що базисна терапія виявляє значущий лікувальний ефект у хворих із ВД судинного генезу, а додаткове включення в лікувальний комплекс препарату Гілоба Фітосоми його посилює.

Ключові слова: цереброваскулярна недостатність, вестибулярна дисфункція, Гілоба фітосоми.

24 декабря 2009 г. исполнилось 95 лет со дня рождения и 70 лет научно-практической деятельности известного клинициста-невролога, ученого и гуманиста, заслуженного деятеля науки Украины, лауреата Государственной премии Украины, доктора медицинских наук, профессора Никиты Борисовича Маньковского.

3 декабря 2009 года исполнилось 55 лет со дня рождения и 32 года научно-практической деятельности известного невролога доктора медицинских наук, профессора Владимира Николаевича Ефименко.

В Киеве 24—25 сентября 2009 года состоялась научно-практическая конференция с международным участием «Экстрапирамидные заболевания и возраст» при поддержке ведущих фармацевтических компаний: Boehringer Ingelheim (генеральный спонсор), Orion, OLFA, Servier, Фармастарт (главные спонсоры), представительств «Ебеве», «Ипсэн Фарма», «Никомед», ТОВ «Натурпродукт», «Кор-Медикал». В работе конференции приняли участие более 500 делегатов из Украины и ученые из России и Беларуси.
На конференции рассмотрены актуальные вопросы патогенеза, клиники, дифференциальной диагностики, лечения и реабилитации больных старшего возраста, страдающих экстрапирамидными заболеваниями, представлены новые данные, результаты исследований и открытия в области неврологии, в частности при патологии экстрапирамидной нервной системы.

Професор Наталія Миколаївна Грицай — відоме ім’я не тільки в українській медицині. Наталію Миколаївну знали і поважали далеко за межами нашої держави, в неї вчилися кілька поколінь висококласних спеціалістів. До неї зверталися ті, хто втратив віру й підтримку, бо знали велич її душі й тепло серця. Бог дарував їй жіночу вроду, розум, талант, силу духу й визначив життєву дорогу, що стала долею, — бути лікарем.